Ваша оценкаЦитаты
robot28 января 2018 г.Читать далееЯ напишу лише декілька фраз —
В нас все га-разд-два-три, раз-два-три-раз!
Легко вальсуємо, п’ятка, носок,
З шурхотом падає жовтий листок.Крони дерев без коштовних корон,
Крони дерев повні чорних ворон,
Раптом усі відлітають нараз —
Осінь танцює. (і) Раз два три раз...Стукає вітер у браму, відтак
Цокають дамські підбори у такт.
Рипнули двері крамниці прикрас,
Бамкнув годинник, і раз-два-три-раз.Музика вулиці, ринв і дахів.
Світло кружляє на крилах птахів.
Дзвонить у рейки скрипучий трамвай.
Гей, перехожий, ти ж ритм не ламай.Місто вальсує з левами й людьми,
В дивному вальсі кружляємо й ми.
Все впереміш, і дерева, й слова.
Ох... Закрутилась мені голова!2303- robot27 января 2018 г.Читать далее
Ти пишеш «готель» — я міркую про дім.
Ти кажеш «полин» — я стою під горіхом
І слухаю тишу. Бо тихо. Так тихо
У білому світі, у серці моїм.
На дереві паморозь, сива, як дим.
Горіхові човники вмерзли у лід.
Мороз перебігся травою над ранок.
Блакитна тераса і затишний ґанок.
Парує сніданок. Вмивається кіт.
(Я б тут зимувала найближчі сто літ.)
Ти знаєш, тут світло медово-руде
На стінах, підлозі, на білих тарелях.
Напоєна спокоєм тепла оселя,
Де грінки з ожиновим джемом і де
Годинник з запізненням трохи іде.
Куди поспішати? Є дім і горіх.
Закинуто якір глибоко в коріння,
І небо над ними ясне, як прозріння.
Я ще постою і поїду від них.
...Горішок скотився якраз під поріг.1146 - robot27 января 2018 г.Читать далее
Як спогади, залишені на денці,
Кавова гуща, чорна, запашна.
І пані Надя на старій Вірменці,
Що називала нас на імена.
А ми такі… гуртожитські богині —
Філологині, жриці дивних слів —
Гуляли попри брами старовинні
Із вартою стривожених левів.
Ми так жили… Еге ж, давно поети
Наврочили: той джаз, увесь той жах —
Жахливий побут і прекрасні злети
У дружбі, у коханні, у віршах.
Усе було так незбагненно поруч —
І «Курбаса», і «Дзиґа», і «Півні»…
І навіть елегантний Андрухович
Нам міг читати вірші при вині.
Та й Іздрик ще не називався богом,
Хоча й тоді свою отару пас.
Ми так жили. Із юності, з нічого
Творили час, немов співали джаз…1192 - robot27 января 2018 г.
Стежка твого листа
Листям крихким лягла.
Хто його в дзьобі ніс?
Що за блакитна птаха?
Осінь моя така,
Мов золота смола.
Я застигаю в ній,
Як в бурштині комаха.
Там десь твоя Литва.
Тут мій маленький Львів.
Кава зі смаком снів
Вулицями розлита.
Пахнуть твої слова
Димом солодків слив,
Зірваних у садах
З того гіркого літа.
Осінь іде в міста.
Рідна, чекай листа.1155 - robot27 января 2018 г.
Тут не просто осінь - тут причастя:
Золоте усе, і все - живе.
Небом ходить тихий здогад щастя,
А за ним - вже видимо - пливе
Корабель - прозора хмара. Нині
Думаю, що - знаю, бо люблю
Небо це і море- синє й синє -
І тривогу - світлу, без жалю
Тут, в Паланзі, якось незникомо,
Одночасно холодно і ні,
Відчуття і затишку, і дому,
І дитинства, й зрілості в мені.
Це завжди таке несповідиме -
Опинитись в радості і вже.
Вічна я у миті, і незриме
Вгадуються, значить, береже.1147 
kitsyushka1 марта 2017 г.Я з відстані часу міркую, чи досить устигла,
Чи ті невеликі плоди - справді ягода стигла.
Можливо, ще кілька нових додаткових життів -
На всі непрочитані книги - були би не зайві,
На друзів, батьків, на Країну Північного Сяйва,
На справи і вправи - на танці, малярство чи спів.- Мар'яна Савка
190- kitsyushka1 марта 2017 г.
Є такі закапелки в "тепер",
Що існують, вміщаючи Бога.
Є такі перетворення скла,
Що усе за вікном оживає.
От і я: умирала була -
А тепер - і бринить, і співає
У мені кожна жилка мала,
А тоді від розчулення плаче.
Знов кажу: умирала була -
А тепер народилася наче.- Маріанна Кіяновська
169 - kitsyushka1 марта 2017 г.
Ми так жили. Із юності, з нічого
Творили час, немов співали джаз...- Мар'яна Савка
174 - kitsyushka1 марта 2017 г.
...Є тут всього удосталь - у місті осіннього лева:
джазу, смерті, вина, і голодних, і п'яних, і ситих,
і смертельних зануд, ні, закреслюю, - просто невдах,
що безсилля своє вигрівають,як кості, роками.
Але що нам до них, Є любов. Вона більша за страх,
що байдужість розставить сильця поміж ними і нами.
А вночі між будинками бродить самотня луна.
І стоять ліхтарі - як дерева із білої глини.
Не читаю новин. Наливаю у келих вина.
Не плекаю провин. Випиваю усе до краплини.- Мар'яна Савка
182 - robot27 января 2018 г.
Дзвенить золотою бджолою у вулику вулиць
Мелодія світу, в якій нам буває щасливо.0112