Цитаты из книги Государь

"...оскільки правителі не можуть уникнути чиєїсь ненависті, вони повинні передусім намагатися уникнути ненависті загальної. Якщо цього не пощастить добитися, їм треба якось примудритися уникнути бодай ненависті тих, хто сильніший за інших." "Державець" стр. 468

"Доки в народу не віднімають ні майна, ні честі, доти він спокійний." "Державець" стр. 465

"...люди такі простодушні, такі недалекі в своїх нетерплячих домаганнях, що ошуканець завжди знайде того, кого можна ошукати." "Державець" стр. 464

"Оскільки владар змушений добре наслідувати звіра, він повинен взяти за приклад лева й лиса: перший беззахисний проти сітей, а другий беззахисний проти вовків. Отже, треба бути лисом, щоб розпізнати сильце, і левом, щоб лякати вовків." "Державець" стр. 463

"Повертаючись до того, що треба Державцеві,щоб його любили або боялися, я роблю такий висновок: оскільки люди люблять, коли це їм до вподоби, а бояться по волі властителя, то мудрий Державець повинен спиратися на те, що залежить від нього, а не на те, що залежить від інших." "Державець" стр. 462-463

"Річ у тім, що дружба, здобута грішми, а не величчю й шляхетністю душі, хоч і купується, але насправді її нема, і коли нстане час, на неї розраховувати годі; при цьому люди менше бояться образити людину, яка викликала любов, ніж того, хто діяв страхом. Адже любов тримається узами вдячності, але оскільки люди лихі, то ці узи рвуться при всякій слушній для них нагоді. Страх же ґрунтується на боязні перед карою; він не полишає тебе ніколи" "Державець" стр. 461

"Адже той, хто хотів би завжди сповідувати віру в добро, неминуче загине серед такої маси людей, чужих добру" "Державець" стр. 457

"Річ у тім, що кривди слід завдавати зразу, бо тоді менше відчуваєш їх окремо, і тому вони менше озлоблюють, навпаки, благодіяння треба робити потроху, щоб їх краще затямили." "Державець" стр. 441-442

"Звідси випливає загальне правило, яке не буває хибним ніколи або ж буває таким дуже рідко: хто допомогає могутності іншого, той гине, бо могутність ця створена спритністю або силою, і те, і те будить підозру того, хто цю могутність здобув." "Державець" стр. 426-427

"...час жене все перед собою і може принести добро, як і зло, зло, як і добро." "Державець" стр. 424

"Взагалі треба затямити, що людей слід або жалувати, або винищувати, оскільки вони мстяться за легкі кривди, а за важкі мститися не можуть, тому кривда, яка завдається людині, має бути така, щоб уже не боятися її помсти" "Державець" стр. 422

Лучше сокрушить неприятеля голодом, чем железом, ибо победа гораздо больше дается счастьем, чем мужеством.

Начальнику надлежит первым делом карать солдат и платить им жалованье; если нет жалованья, невозможна и кара. Солдата, которому не платят, нельзя наказывать за грабеж, потому что он не может не грабить, если хочет жить. Наоборот, если ты ему платишь, но не наказываешь, солдат наглеет и перестает с тобой считаться; ты уже не можешь заставить себя уважать, а неуважение к начальнику ведет прямо к мятежам и раздорам, т.е. к гибели войска.

Лучшее средство расстроить намерение врага - это сделать добровольно то, что он хочет заставить тебя сделать насильно. Если твои движения добровольны, ты выполняешь их в полном порядке к выгоде для себя и ущербу для неприятеля; если они вынуждены - ты погиб.

Кто заставит неприятеля принять бой в обстановке, для себя выгодной, поправит этим все другие ошибки, сделанные им при руководстве военными действиями. Тот же, у кого этой способности нет, никогда не закончит войну с честью, как бы он ни был искусен в других частностях военного дела. Выигранное сражение сглаживает все другие промахи, и обратно: поражение делает бесполезными все прежние успехи.

...Мудрый государь должен при случае умышленно вызвать по отношению к себе некоторое противодействие, дабы, подавив его, прибавить себе величия.

Люди обычно идут путями, проложенными другими, и действуют, подражая ка- кому-либо образцу, но так как невозможно ни неуклонно следовать этими путями, ни сравняться в доблести с теми, кого мы избираем за образец, то человеку разумному надлежит избирать пути, проложенными величайшими людьми, и подражать наидостойнешим, чтобы если не сравниться с ними в доблести, то хотя бы исполниться ее духа.

Лучше, полагали они, проиграть со своими, чем выиграть с чужими, ибо не истинна та победа, которая добыта чужим оружием.