Облога Буші

Михайло Старицький

Цитаты

sireniti8 июля 2022 г.
Не вмре наша широка Україна, коли вона родить таких синів і таких дочок, як ти!
5
340
Miledon20 декабря 2016 г.
А вмирати, братці, козакам не диковина.
"Облога Буші" Михайло Старицький
3
711
robot1 ноября 2015 г.
"Так, постраждали за віру, за правду, за своїх друзів-братів, - дума вона, - непомірна утіха! Тут, на землі, усе зрадливе й брехливе; усі присягання людські - порожні слова, поглум над знудженим серцем... Там тільки і спокій, і щастя - у сяянні довічного неба"
3
1,5K
robot16 ноября 2015 г.
Зброї козак нізащо на світі не віддасть у руки ворожі; ми ж ні свого життя. ні життя наших жінок та дітей не цінимо, а шануємо лишень нашу віру святу, та рідну Вкраїну, та свободу нашого вільного люду!
2
473
dolli_k6 августа 2015 г.
...можна заціпити слово, можна замкнути уста, та не можна приспати й задавати непокірної, свавільної думки.
2
172
dolli_k6 августа 2015 г.
...серце людське свавільне, як море, і не слуха жодних наказів, а шалено лине до того, що йому мило та любо.
2
176
Miledon4 января 2017 г.
Життя - це часове благо, та навіть і не благо, а тягар душі. Душа ж безсмертна, і якщо її положено за «друзі своя», за святу віру, вона досягне в світових житлах Божих довічного раю.
1
529
Miledon20 декабря 2016 г.
Суть такі рани, які жадалось би і від себе самої сховати, а не то що від миру.
1
478
robot16 ноября 2015 г.
"Так, я люблю його, - промайнуло у неї в голові, - його, зрадника моєї вітчизни, цього Каїна, що підняв камінь на брата, - я все ж таки люблю його! Мої лиця горять соромом за його, а я все-таки люблю... Невже ж це почуття дужче від мене? Невже ж і пімля смерті... Та чи вбито ж його? Хто впав?.. Вбито, вбито!.. - Вона провела холодною ркуою по гарячому чолі і відкинула назад свою кому. - Ох, Антусю мій, любий, коханий! Нащо все так сталося? Нащо твоя злочинна рука тепер безвладно лежить на холодній землі? Нащо твої чудові очі застигли мутними крижинками? І нащо ж поклала тебе на козачому степу сестра ж твоя і подруга? Чому не лягли ми разом з тобою в домовину, переступаючи поріг цього життя з вірою одно в другого і з ухсілкою паювання?! О, яка смертельна нудьга, який нестерпучий біль!.."
Читать далее
1
936
robot16 ноября 2015 г.
Мов той електричний пробіг по нервах Орисі; вона опустила запалений гніт на плахзту і , захистивши ліваю рукою очі, вп'ялась у цього лицаря поглядом... Так, сумніву нема, - це він, її брат, її... козанець! Це його чудові, глибоко заглядаючі в душу очі; це його русяві кучері вибились з-під шолома; це його ухмілка осяває теплом блогородні риси молого обличчя...
Чммсь гарячим сповнилось її затріпотівше серце і вогнем рожзлилося у грудях, присусивши зашарітись червогою зорею її бліді лиця, блиснути чорним алмазом очі; груди сколихнула хвиля забутого щастя...
Весна, са'яняючі апхощі квіток, лагідне сяяння місяці, тихі позмові, радісні мовчання під дзвінке тьохкання соловейка й ці, дивлячіся закоїано-велебно, очі, - все це просмайнуло в одну мить в її запаленому мозку.
Читать далее
1
353