П’ять секунд, п’ять днів

Ти або на цьому боці, або на тому. І третього не дано. І життя щодня кидає тобі виклик, спокушає. Та ще й як! І противники твої змінюються, і зрештою найнебезпечнішим серед них стає твій колишній соратник, з яким ви пройшли вогонь і воду. І ти мусиш або підняти лапки вгору, або продовжити жити так, як жив – із прямою спиною і дивлячись за обрій.

Книга, яка зображує реальність якою гіркою б вона не була. Книга, яка болить. З кожною сторінкою заглиблюєшся в світ героїв і здається, що знаходишся в степу, де небезпека зовсім поруч.

Початок автор зображує спокійне життя пересічного громадянина, який працює на залізниці та бореться в житті за справедливість, за добро.

Книга - про людські почуття, про повагу, про любов, про істину, про історію. А заголом кожен в ній знайде щось своє.

Хочу бачити, як ростуть мої діти, немає у людини більшого щастя, ніж бачити, як ростуть її діти.

Євгена Положія читала вже не вперше. Сподобалося його книги: «Дядечко на ім’я Бог», «Мері та її аеропорт», «Юрій Юрійович: улюбленець жінок». Проте, вони мали більш художній характер.

Цю книгу рекомендуватиму тим, хто хоче знати нашу історію, хто прагне зрозуміти суть речей.

А ще – в книги є своя ідея, своя цікава лінія, про 5 секунд, чи 5 годин, чи 5 років. Бо для когось 5 секунд нічого не варті, а для когось 5 секунд вирішують ВСЕ життя.

П’ять років – не вічність. П’ять років – це всього лише одна тисяча вісімсот двадцять шість днів. Вічність – це щось інше.

П.С. Браво авторові і Видавництву!