Ваша оценкаЦитаты
Аноним6 июля 2020 г.Насамкінець прийшов і офіціант Ґреґоріо з тацею, келихи вже були наповнені. Я чекав на нього і одразу ж простягнув руку.
«Не спіши... Ти почав нарешті входити в товариство, і на це вже був найвищий час. Та склянка - для тебе...», - шепнув він мені і показав на велику склянку, повну ірландського джеймсона.
«О, дуже вас дякую, пане», - склав я і взяв склянку.
«О, нема за що, пане».
Ми вже були друзями. Любі друзі, всі ті офіціанти. Особливо Ґреґоріо.3167- Аноним6 июля 2020 г.
Потім я завалився у велике двоспальне ліжко, покрутив транзистор і на довгих хвилях знайшов якусь хорватську станцію. Оголосили, що белґрадський «Партизан» виграв у заґребського «Заґреба» в баскетбол, мене це особливо не зворушило, хіба лише тим, що я нарешті розумів кожне вимовлене слово. Це була моя мова. Навіть після всіх воєн, я все ж розумів кожне слово, це не могло змінитися...
2143 - Аноним22 июля 2020 г.Читать далее
Я попросив Магатму тихо сповістити пані Розмері, що я вже в телевізійній залі. І трохи згодом ми вже сиділи на канапі й дивилися матч «Рома» - «Цюрих». Суддя призначив «Ромі» пенальті, пані Розмері підвелася з канапи від збудження.
«О ні, я ненавиджу пенальті!», - сказала вона.
Встала і повернулася до телевізора спиною. Не могла на це дивитися. Гравець, який пробивав пенальті, був точним, «Рома» повела в рахунку, пані Розмері повернулася на канапу.
«Як важко хлопцеві, коли він промаже в пенальті, я ніколи не люблю на це дивитися», - сказала вона.
Я мовчав. Ніколи не думав, що комусь може бути так важко через таке. Хай там як, а жінка в літах, професорка літератури в Берклі, «шекспіролог», пані Розмері зналася на футболі. Я був вражений. Їй не подобався правий хавбек «Роми» - робив помилки.
«Він не пасує, та й рухається мляво», сказала вона.
Тоді я попросив пояснити, що саме він мав би робити. Як він міг би допомогти своїй команді. Не буду приховувати, для мене це було задоволенням. Та жінка відчувала суть мого улюбленого виду спорту. І розумілася на ньому. Я обійняв її. Я любив цю жінку й раніше, але тепер - ще сильніше.
«Ви - чудова жінка, пані Розмері», - сказав я їй.
І вона обійняла мене. Ми стали справжніми друзями.1127 - Аноним22 июля 2020 г.
«А як поєднуються джаз і біологія?», - запитав я.
«Чудово. І перше, й друге є чистою імпровізацією», - сказав він.0105 - Аноним22 июля 2020 г.
Пан Рональд мав рацію, думав я, люди інколи справді можуть втомлювати, особливо коли тобі доводиться перебувати з ними, коли ти змушений до цього. Я мав те щастя, що змушеним не був.
075 - Аноним22 июля 2020 г.Читать далее
Я попрямував до вілли й увійшов у салон для аперитивів. Не було нікого. Пляшки стояли на малому шинквасі. Я обслужив себе, налив собі подвійний коньяк, для різноманітності. Шкарпетки я тримав у пакеті. Я завалився в крісло, і зайшов Ґреґоріо.
«О, сьогодні ти рано», - сказав він.
«Сьогодні субота, а я у вихідні не працюю», - сказав я.
«Так, знаю, ти перепрацював і ці дні, Авґусто казав мені, що ти дуже наполегливо працюєш», - сказав Ґреґоріо і розсміявся.
«А, то ви знайомі?»
«Ми тут усі знаємось. Чого ти взяв той коньяк, тут маєш інший, кращий, дорожчий, старіший, чому його не п’єш?»
«Ну, дай його, я не знав».
«Ось тобі пляшка, зараз гості почнуть сходитися, мушу працювати», - сказав він.
«Так я теж гість», - буркнув я.
«Так, знаю, пане. Я дав тобі пляшку, обслужив тебе, кайфуй», - усміхнувся він і почав готувати салон для гостей.076 
Аноним15 января 2020 г.Уже не думал о том, что ждёт меня после возвращения домой, в Белград. Там меня ждали проблемы. Проблемы, которые всегда будут такими же. Такими. Я знал это. Я так и не стал твёрдо на ноги, не смог справиться с неурядицами, которые случались со мной. Неурядицами, которые приносит жизнь. И не вёл себя достойно. Был бездушным относительно определенных людей, был безответственным относительно определенных обязанностей. Чаще всего я был невнимателен вообще. Как-то переживал всё это. Мне удавалось.
069