Demain les chats

Да, Пифагор был прав, из нас очень многие довольствуются скудным мирком дома. В своем невежестве они черпают успокоение, а любознательность других внушает им тревогу и страх. Они хотят, чтобы дни походили друг на друга как две капли воды, чтобы завтрашний день напоминал вчерашний и чтобы в будущем происходило только то, что уже было в прошлом.

Ах, какая же удобная штука невежество! Как комфортно быть несведущим! Когда твоя жизнь всецело регулируется другими, свобода выбора становится ненужной: ни за что не отвечая, ты неизменно чувствуешь себя хорошо. Порабощенным, но счастливым.

Интернет представляет собой что-то вроде коллективной памяти всех людей мира. Даже если человек умирает, его знания все равно остаются в интернете.

Все сущее на земле всегда хочет быть не тем, чем на данный момент является.

Я ожидала худшего, и худшее, как водится, случилось.

Бути освіченим - видається мені найбільшим привілеєм, мені шкода тих, хто живе у незнанні.

[...] так виглядає, що вони створили Бога, бо не люблять бути вільними і відповідальними за свої вчинки. Завдяки Богові люди можуть сприймати себе як істот, котрі тільки те й роблять, що підкоряються своєму господареві. Усе, що відбувається, - це "Його" воля.

Піфагор маж рацію: багато хто обмежується куцим світом дому, в якому живе. Невігластво заспокоює таких, а цікавість бентежить. Їм потрібні схожі один на одного дні, де завтра буде наступним вчора, а все, що вже відбулося, мало би відтворитися знову.

Ох уже ці самці, вони завжди задирають носа, а насправді, виявляється, всі як один - слабаки, коли опиняються віч-на-віч із самицею, яка знає, чого хоче, а особливо - чого не хоче.