Приблизно двічі на рік я із колючої та вередливої дівчини перетворююся на тихеньку лапочку, спраглу до романтики і рискаю між полицями у пошуках книг із солодковатними моментами, прогулянками під місяцем і послідовницями Попелюшки.
У такому стані я, звичайно, можу поглинати милі, зворушливі історії, закривши очі на їх нудотність, але ось ця книга трохи повз. Чекала значно більшого. А тут рубрика «Сповідь мого серця» з газети, що виходить малим тиражем. Без захоплення, майже без моментів, які б дуже запам'ятались або стурбували. Забагато шаблонів, які упорядниця розбавила трагізмом, але у результаті з усіх тих мелодрам згадати можна дві-три максимум.
Дочитала до кінця, але не покидало відчуття, що гарна була ідея, але мало кінематографічності у цих історіях.
11 понравилось
