Логотип LiveLibbetaК основной версии
Обложка
User AvatarВаша оценка
4,3
(78)

Кімната для печалі

Андрей Любка
«Кімната для печалі» – нова збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань Андрія Любки, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу, що головним героєм цього роману є самотність. Покинуті, ревниві, зовсім юні й поглинуті спогадами про вже прожите життя – усі ці люди на межі відчаю знаходять власне місце для плекання туги, кімнату для печалі, захисну мушлю. Знаходять, бо знають: саме самотність – найприродніший стан людини.

Рейтинг LiveLib

4,3
78 оценок
  • 5
    45%
  • 4
    44%
  • 3
    12%
  • 2
    0%
  • 1
    0%
User AvatarВаша оценка
Прочитали 92Хотят прочитать 47

Рецензии

  • Аватар пользователя
    Plonochka26 апреля 2017 г.

    Полюбити коротку прозу

    Після прочитання «Кімнати для печалі» я вважаю цю книжку, на разі, найкращим вибором, щоб познайомитися з короткою прозою (хто цього ще не зробив) та полюбити її. Дуже чутлива, романтична манера письма, зовсім не нав’язливий спокійний виклад, а ще – зосередження на деталях, які підкреслюють важливість щирих емоцій та глибоких переживань у нашому житті. Найбільше мені сподобались оповідання «Жінка і сірники» та «Втеча», але це, скоріш, питання смаку, бо й решта оповідань – дуже вартісні. Кожне про свою епоху, кожне зі своїми загадками.
    На найвищому п’єдесталі в «Кімнаті для печалі» стоїть людська самотність, а за нею – шлейф із ностальгії, меланхолії, туги, смутку та печалі. Однак, ні почуття пригніченості, ні депресивної задавленості по собі книжка не залишає, бо її печаль – світла, чиста і навіть якась поетична. Печаль, яка уповільнює серцевий ритм та зупиняє невблаганний час.

    Читать далее
    7
    1,1K
  • Аватар пользователя
    TanyaRedka19 октября 2016 г.

    В цю книгу закохуєшся ще до початку читання. Стримана обкладинка, приємний на дотик кремовий папір, ідеальний шрифт + бонус у вигляді закладочки (яка, чесно кажучи, і не знадобилася, адже збірка була прочитана без перерв). Мені здається, це просто-таки справжня осіння книжка, яку потрібно читати коли за вікном не вщухає вітер або дощ, а ти сидиш у теплій кімнаті з чашечкою ароматного гарячого чаю. Меланхолійна, спокійна, дещо сумна і дійсно дуже затишна. Хотілося розтягнути її надовше, читати повільно, вдумливо, насолоджуючись моментами, але сторінки пробігали надто швидко, не встигаєш озирнутися, як перегортаєш останню. А мова... Багата на художні засоби, метафорична. Деякі фрази перечитуєш по декілька разів, повільно смакуючи. Звичайно, є оповідання, які сподобались більше, є ті, що менше, але кожне з них дає привід для роздумів. Книга, безперечно, варта уваги.

    Читать далее
    7
    973
  • Аватар пользователя
    taake_slottet9 декабря 2021 г.

    Коли бралась за цю коротеньку збірочку, чомусь очікувала від неї чогось принципово іншого. Очікувала самотності втрачених стосунків, людей, часу, надій; самотності великих міст; самотності духовних пошуків; самотності як єдино можливого вибору зрештою. Це все в тій чи іншій мірі тут присутнє, хоча і не тому вигляді, як це мені першопочатково уявлялось. Перша (о, особливо перша), шоста та одинадцята новели зрезонували зі мною найбільше. Це саме той  тип малої прози, який я люблю - чуттєва, багата на інтонації, відтінки емоцій та пронизана тонкою ниткою щемливої меланхолії. (А, може, справа просто в тому, що вони про кохання, і це наразі відгукується мені найбільшим болем). А от із "історичними", чи б то пак із новелами в історичному обрамленні трохи не склалось (так, саме це завадило мені поставити книзі найвищий бал). Історія з коронацією видалась мені на фоні інших речей геть недоречною, а от із сюжетних хитросплетінь "Королеви рами" міг би вийти надзвичайно цікавий роман. Коротка форма не зіграла цій історії на руку - її центром стає сюжет, а не атмосфера, тож у підсумку отримуємо лише замальовку, а не повноцінний твір. Насправді майже кожну оповідь цієї  збірки можна було б розтягнути на повноцінний роман - настільки вони об'ємні та живі. А ще мене підкорив авторський стиль - навіть не пригадую, коли востаннє отримувала таке задоволення від поетичності рідної мови. Тому, тихенько причиняючи дверцята кімнати печалі, вирішую одназно продовжити знайомство із автором.

    Читать далее
    2
    756
Все рецензии

Цитаты

  • Аватар пользователя
    Plonochka24 апреля 2017 г.

    Адже любов - це завжди двокрапка, сварка - це у всі часи крапка з комою чи знак оклику, туга - знак питання, і лише самотність - безкінечні, довгі й страшні три крапки...

    3
    1,2K
  • Аватар пользователя
    Plonochka25 апреля 2017 г.

    [...] у любові й неможлива жодна віддяка, не працюють формули й рівняння, бо ж любов - це передусім віддавати. Без очікувань, оглядки, повністю.

    2
    941
  • Аватар пользователя
    MatviivOlesia8 марта 2021 г.
    Кожен, хто має душу, хоче час від часу побути на самоті. І це не свідчить про відчуження чи відсутність любові - просто існують внутрішні вітри, що дмуть пронизливо і крижано, і душа воліє цим холодом не обдавати інших, найрідніших.
    1
    217
Все цитаты

Подборки с этой книгой

Все подборки