Рецензия на книгу

• 

  taake_slottet9 декабря 2021 г.

  Коли бралась за цю коротеньку збірочку, чомусь очікувала від неї чогось принципово іншого. Очікувала самотності втрачених стосунків, людей, часу, надій; самотності великих міст; самотності духовних пошуків; самотності як єдино можливого вибору зрештою. Це все в тій чи іншій мірі тут присутнє, хоча і не тому вигляді, як це мені першопочатково уявлялось. Перша (о, особливо перша), шоста та одинадцята новели зрезонували зі мною найбільше. Це саме той  тип малої прози, який я люблю - чуттєва, багата на інтонації, відтінки емоцій та пронизана тонкою ниткою щемливої меланхолії. (А, може, справа просто в тому, що вони про кохання, і це наразі відгукується мені найбільшим болем). А от із "історичними", чи б то пак із новелами в історичному обрамленні трохи не склалось (так, саме це завадило мені поставити книзі найвищий бал). Історія з коронацією видалась мені на фоні інших речей геть недоречною, а от із сюжетних хитросплетінь "Королеви рами" міг би вийти надзвичайно цікавий роман. Коротка форма не зіграла цій історії на руку - її центром стає сюжет, а не атмосфера, тож у підсумку отримуємо лише замальовку, а не повноцінний твір. Насправді майже кожну оповідь цієї  збірки можна було б розтягнути на повноцінний роман - настільки вони об'ємні та живі. А ще мене підкорив авторський стиль - навіть не пригадую, коли востаннє отримувала таке задоволення від поетичності рідної мови. Тому, тихенько причиняючи дверцята кімнати печалі, вирішую одназно продовжити знайомство із автором.

  2

  761