Політ золотої мушки

Нова весела книга Богдана Волошина детально знайомить читача з вигаданими — чи то пак легендарними — галицьким містечком Бурачковичами та сусіднім селом Лопушною. Крізь призму «життя й діяльности» персонажів усіх історій перед нами поступово розкриваються інтимні подробиці приватного та громадського чину видатних бурачківчан, як-от мера містечка Романа Задупського, секретарки маґістрату Теклі Мілєрової, авторитетного сторожа Ладзьга Микуличина, митця трагічної долі Влодка Фарнеґи, грабаря Мерлюн...

Рейтинг LiveLib

3,4

27 оценок

5
7%
4
56%
3
22%
2
7%
1
7%

Ваша оценка

Прочитали 28Хотят прочитать 20

Рецензии

Irene_Smith
2 апреля 2017
Дуже довго хотіла прочитати цю книгу, сподіваючись на дійсно смішні та легкі оповідки, галицький діалект і цікаві трафунки з героями. Кілька оповідань справді змусили мене сміятись, я запитувала їх вголос, так вони мені подобались. Проте багато історій зовсім не смішать, вони висміюють своїх героїв, їхні вчинки і переконання. Деякі оповідання відверто обурили. Тому в Бурачковичах весело тільки на перший погляд.
6 понравилось
0
330
Armeria
11 декабря 2017
Гумор на любителя.
Не можу не відмітити надзвичайну влучність і дотепність висловлювань, якими автор розповідає про життя бурачківчан. Багата мова, дивакуваті персонажі, надзвичайно інтригуючі, несподівані і оригінальні сюжетні ходи, але...
"Ёжики плакали, кололись, но продолжали жрать кактус".
Мене зацікавили анотації до "Польоту золотої мушки" - непересічний галицький гумор, ще й, кажуть, серіал зняли за мотивами цієї книги, тому я вирішила, що вона неодмінно має мені сподобатись. В грудні 2016 ця книга попала мені в руки, я читала (з перервами) всю зиму, весною закинула, в грудні 2017 знову повернулась до неї, і нарешті вирішила, що я - не йожик. І дочитувати її не буду.
Є такий гумор, я не знаю, як його назвати - дитячий, середньвічний, примітивний - коли герой комедії падає або вдаряється, і з цього потрібно сміятись. Ну он як Том і Джеррі, наприклад, або комедії на кшлат "Тупий і ще тупіший". Так от, жителів Бурачковичів автор не тільки заставляє постійно падати, спотикатись, він їх ще вимазує по вуха в лайні, обсипає пір"ям, закидає камінням, гнилими помідорами та тухлими яйцями, а тоді просто вбиває, пропонуючи посміятись і над цим теж. Мабуть, комусь подобається чорний гумор, їм я і рекомендую прочитати цю книгу. У мене ж перипетії жителів Бурачковичів викликають відразу. Я не можу посміятись над вчителькою, яка закохалась у пришелепкуватого дзвонаря, а односільчани змусили її роздітись донага, дзвонаря довели до самогубства, а тоді видали героїню заміж за хтивого директора школи. Розумію, що це іронія і сарказм, які автор вклав у свої розповіді, але настільки спотворених персонажів я не люблю. Цей гумор на любителя.
Читать далее
3 понравилось
0
405
HannaKorol
29 апреля 2017
політ золотої мушки
Якщо говорити в цілому то книгу читати легко та приємно. герої книги наділені рисами, які притаманні кожній людині, проте ці риси автором просто доведені до абсурду.
певні історії дійсно зачитувала знайомим, адже вони насправді смішні.
В деяких історіях через героїв навпаки висміюються певні риси людей.
загалом, як я вже казала книга легка. зручний формат написання ( невеличкі історії) які об'єднані в повсякденне життя маленького нехай і видуманого села:)
3 понравилось
0
242