Цитаты из книги Man's Search for Meaning

Якось американка дорікнула мені: «Як ви досі можете писати німецькою, мовою Адольфа Гітлера?» У відповідь я запитав, чи має вона в кухні ножі, і коли вона відповіла ствердно, я удав жах і шок, вигукуючи: «Як ви досі можете використовувати ножі після того, як стільки вбивць заколювали і вбивали ними своїх жертв?»

Не існує жодних обставин, які можуть позбавити людину найменших шансів на свободу. Таким чином, залишки свободи, якими б обмеженими не були, має особа в стані неврозу і навіть психозу. Дійсно, осердя особистості пацієнта залишається недоторканим навіть у випадку психозу.
Невиліковні душевнохворі можуть втратити свою корисність для суспільства, але все ж зберігають гідність людської істоти.

...моя дочка, яка у шестирічному віці запитала мене: «Чому ми говоримо про доброго Бога?» На що я відповів: «Кілька тижнів тому ти хворіла на кір, і  добрий Бог дав тобі повне одужання». Однак я не переконав маленьку дівчинку; вона заперечила: «Авжеж, але, будь ласка, тату, не забудь: насамперед він дав мені кір».

Людина, яка протягом років вважала, що досягла абсолютної межі усіх можливих страждань, виявляла, що у страждань немає межі й можна страждати більше і сильніше.

Наведу аналогію: страждання людини подібні до поведінки газу. Якщо певну кількість газу накачати до порожньої камери, він цілком рівномірно заповнить простір, незалежно від його величини. Подібно до цього страждання цілком охоплюють душу людини і її свідомість, і не має значення, великі вони чи малі. Таким чином, «розмір» людських страждань абсолютно відносний.

Якщо б зараз нас запитали, чи мав рацію Достоєвський, який називав людину істотою, яка може пристосуватися до всього, ми б відповіли: «Так, людина може звикнути до всього, але не питайте нас як».

Людина не просто існує, але завжди вирішує, яким буде її існування, ким вона стане наступної миті.

«Бажання — це батько думки» , «Страх — це мати події».

Кохання — це єдиний шлях до того, щоб зрозуміти іншу людську істоту в найглибшій суті її особистості. Ніхто не може уповні усвідомити сутність іншої людської істоти, якщо не полюбить її. Завдяки коханню можна побачити істотні риси та якості кожної людини; і навіть більше, можна побачити її нереалізований ще потенціал.

Людину не можна ані замінити, ані повторити її життя. Отже, завдання кожної істоти є унікальним, як і її специфічна можливість його виконати.

Прірва, що відділяє добро від зла і проходить крізь усе людське існування, сягає найнижчих глибин душі й стає очевидною навіть на дні безодні, яка розверзлась у концентраційному таборі.

Ніцше: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати майже будь-яке як»..

Людину позбавили творчого життя й насолоди. Але не тільки творчість і насолода мають сенс.

Активне життя служить меті реалізації цінностей у творчій праці, тим часом як пасивне життя, спрямоване на отримання насолоди, уможливлює отримання задоволення від споглядання краси, мистецтва або природи. Але є сенс і в тому житті, яке майже повністю позбавлене творчості й насолоди і яке залишає лише єдину можливість продемонструвати високоморальну поведінку, а саме у ставленні людини до свого існування, обмеженого зовнішніми силами.

людину можна позбавити всього, крім єдиного: останньої людської свободи — обирати власне ставлення до будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях.

Гумор був ще однією зброєю душі, що боролася за самозбереження. Добре відомо, що гумор, більше ніж будь-яка інша риса людського створіння, здатен подолати відчуженість і дозволяє піднятися над будь-якою ситуацією, навіть якщо це триває кілька хвилин.

«Яким прекрасним міг би бути цей світ!»

У стані цілковитого спустошення, коли людина не може виявити себе в корисних діях, коли її єдине досягнення полягає в тому, щоб гідно нести свої страждання, у цьому стані людина здатна, любовно пригадуючи образ коханої, відчути повноту буття.