The Forgetting

На мою думку , біль- це таке відчуття , що ,коли воно наповнює чашу вашого терпцю , туди не треба доливати ще.

Ми складаємося зі своїх спогадів. Я читаю ці слова щодня все своє життя. Сьогодні вирішила , що вони правдиві. Ми ті ,ким ми були. Та мій вибір сьогодні - це моя пам'ять завтра . Ким я стану ,визначає саме мій вибір . А не спогади про минуле .

Гадаю, тим, хто забуває, ця втрата має здаватися трохи схожою на смерть.

Почуття провини - це більше ніж гіркота . Здається , це хвороба, від якої ниє все моє тіло.

Гроші , як ми бачимо , схожі на символ того, чого хоче людина . Здебільшого це просто число на папері , та що більше їх у людини , що більша сума , то більше бажаних речей вона може отримати .

мене вчили писати правду. Та чи залишається вона правдою , якщо я не можу в неї повірити?

Почуття провини має гіркий смак ,сильніший , ніж чай Роуз.

Правду треба писати , бо велено. Найскладніше зрозуміти , коли та як її казати.

Чому від одних дверей є ключі, а від інших - немає? Нащо потрібні замки? Мама сказала , що деякі речі треба берегти . Я подумала , річ у тому , що деякі речі не варто випускати.

Я знаю правду й тому самотня . Так я колись написала, але, гадаю, помилилася . Мене зробив самотньою страх болю. Проте сьогодні усвідомила , що між болем і любов'ю існує рівновага . Я можу так сильно відчувати одне лише тому , що відчуваю так багато іншого.