Цитаты из книги Men at Arms

Ваймс шел по Лепешечной улице с самым легким сердцем. Правда, внутренний Ваймс орал отчаянным голосом, но он не обращал на него внимания.

Молися, щоб твоїм убивцею не виявилася добра людина, - думав Ваймз. - Він уб'є тебе, не сказавши зайвого слова.

- Ні, скажений - це коли в тебе піна з рота йде, - сказав Гаспод. - А він безумний. Це коли піна йде з мозку.

- Чому ми його переслідуємо?
- Тому що він тікає!

Я на правильному шляху, - подумав він. - Не важливо знати, куди цей шлях веде. Треба просто ним іти.

- Я думав, що гноми не вірять у дияволів, демонів і подібні речі.
- Це правда, але... ми не зовсім впевнені, чи вони про це знають.

Варто зазначити, що Доля не завжди слідкує за тим, куди тицяє свої персти.

- Принаймні одне точно правда, - сказав він. - Ви, гноми, справді любите золото? Це ж правда?
- Звичайно, ні. Не будь дурнем.
- Але ж...
- Ми просто так говоримо, щоб затягти його до ліжка.

- Він викрав ружжо?
- Гадаю, він міг, так.
- Але він помер ще до того, як ружжо викрали, - уточнив Колон.
- Так, - сказав Морква. - Мені це відомо.
- Мушу сказати, - сказав Колон, - у нього чудове алібі.

Ось що робить король, якщо він корисний. Він робить тебе лицарем.

Людина вирішила б, що не може повірити власним вухам. Орангутанги розумніші. Якщо не повіриш власним вухам, чиїм вухам тоді вірити?

- Він п'є лише тоді, коли засмучений, - сказав Морква. - А чому він засмучений? - Іноді через те, що давно не пив.

Потом люди скажут, дескать, Эдуард попал под дурное влияние. Но тайна истории Эдуарда, дона Муэрто, заключалась в том, что никто на него не влиял — если не считать портретов давно почивших правителей Анк-Морпорка. Он просто попал под влияние самого себя.

Он видел, как люди блефовали с плохими картами на руках, но никогда не видел, чтобы человек блефовал совсем без карт.

И дай мне еще кофе. Черного, как полночь в безлунную ночь.

— Знаешь, — примирительно промолвил Дуббинс, смерив тролля критическим взглядом, — ты, может, и не такой тупой, каким кажешься. Это совсем не трудно. Давай-ка подумаем… Ну, то есть я подумаю, а ты просто помолчи.

Некоторые вещи настолько выбиваются из себе подобных, что становятся идеальными, и поэтому их не уничтожают, их бережно хранят.

Жизнь так проста, когда начинаешь думать по-настоящему.

— Этот проклятый тролль спас мне сегодня жизнь! — закричал Дуббинс. — Зачем? — Зачем? ЗАЧЕМ? Затем, что это была моя жизнь, вот зачем! И я к ней очень привязан!

Дружелюбное пламя опалило ему брови