Польові дослідження з українського сексу

[...] о, світ любить закоханих, бо лиш вони в тупій монотонності буднів ще дають йому наздогад, що насправді він інакший, ліпший, ніж звик про себе думати, що досить іно простягнути руку, крутонути контакт - і все довкола заграє, замерехтить барвистими скельцями з дитячого калейдоскопа, засміється од повняви сил і пуститься в танок!

[...] всяка-бо любов на перших порах потребує свідків, потребує - батьківськи-розчуленого схвалення світом нововиниклого в ньому союзу двох, і світ ніколи не скупиться на об'яви благословення, на розвільжені погляди, на усміхи [...].

Вклякну, де стою: о, бих
Страшний, переступний гріх -
Донині трясе відриг,
Мов труться тороси криг
У нутрощах! Під грудьми!
Кого благати: Задми
Цей синій, сухий пожар,
З грудей відвали тягар?

Цієї ночі, певно, прийде жах.
Гарячий дрож - любовний чи блювотний -
Передчуттям збоченського зв'язку
Чи крику смертного стенає кволе тіло.
Розрив, розрив - всіх зв'язок, нервів, жил:
Моя беззахисність така тепер зовсюдна,
Немов одвертий заклик злу: Приходь!
Я вже себе побачила будинком,
З якого в ніч оголеним вікном
Горить жовтогарячий прямокутник
Із планками упоперек грудей
І низу живота - як на рентґені,
І камінь той, котрий розтрощить шибку,
Вже десь лежить, чекаючи руки.

То все було - блуд і бруд:
Промивка підземних руд
Од давніх, стійких отрут,
По чім залишався - труп.
Відмитий і непахкий,
Розкинувши дві руки,
Немов окоренки крил,
Лежав, мовчав і курив.
І я мовчала невлад,
І входив у мене - ад.

"Дивись, - хитнув головою, - який дзен", - і раптом боляче стис її за плечі: "Слухай! Я люблю тебе і твій місток. А тобі - слабо?" - "Що саме?" - "Слабо сказати - я люблю тебе і твій дзен? Слабо - Бо я для тебе людина з пейзажу: з цього пейзажу", - отоді-то й було спитати: а я - для тебе?

Випручуйся, жінко вербова. Ловись за повітря.
Корінням вглибай крізь піски до щирця, що мокви.
ГУЛАГ - це коли забивають порожню півлітру
Тобі поміж ноги - по чім переходять на "Ви".
Ми всі - таборові. Что років тривать цьому спадку.
Шукаєм любови - знаходим судомні корчі.
ГУЛАГ - це коли ти голосиш: "Мій смутку, мій падку!" -
Й нема кому втямить, в якій це ти мові кричиш...

[...] problems є problems, і суспільство велить їх розв'язувати, згідно з чотирма арифметичними діями: дано А, дано В, їх можна додавати, множити, ділити, переставляти місцями, і все то в надії добути якусь третю величину, всепоглинаюче заняття! - десь у кінці задачника міститься відповідь, набрана петитом, маймо терпець, коли-небудь нам її покажуть. Коли-небудь кожен із нас прочитає свою відповідь - правда, будь-що змінити буде тоді вже пізно.

[...] вірші - вони, повторюю ще раз, в разі хто не встиг собі занотувати, - завжди від когось, хай би той хтось про те ні сном, ні духом [...].

[...] український вибір - це вибір між небуттям і буттям, яке вбиває, І ціла література наша горопашна - лиш зойк приваленого балкою в обрушенім землетрусом домі: я тут! я ще живий! - та ба, рятувальні команди щось довго дляються, а самому - як його викопаєшся?