Танець білої тополі

Самотню Ніку Величко, яка єдину в житті ласку отримала від нянечки у дитячому будинку, зраджену, обікрадену та зневірену у знайденому батькові та друзях, доля приведе до високої білої тополі на горі біля рідного села. Наче у снах дитинства намріялось дівчині це дерево… Колись давно посадив цю тополю для своєї коханої панни Вишеньки сільський каліка Левко, що став майстерним костоправом та пережив окупацію, боротьбу в УПА та двадцятирічне заслання… Їх випробування закінчаться тут, біля білої топо...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,2

31 оценка

5
42%
4
42%
3
16%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 33Хотят прочитать 23

Рецензии

AldworthCottised
13 августа 2021
Люблю читати твори про українське село минулого століття, тому мій вибір і впав на "Танець білої тополі". Але книга мене більше розчарувала, ніж порадувала. Сюжет простий і доволі передбачуваний. Мені не подобаються такі хеппі-енди, вважаю, що вони не мають нічого спільного з реальним життям. І якщо історія Левка та його коханої Вишеньки мене все-таки зачепила, то за Вероніку Величко навіть читати не хотілось.
В принципі, щоб провести кілька приємних годин за читанням, згодиться. Тільки от не очікуйте від цієї книги надто багато.
Читать далее
6 понравилось
0
123
anhelsea
27 февраля 2019
Книга, де танцює тополя і кохають серця
Роман “Танець білої тополі” - другий твір Надії Гаврилюк, який я прочитала. Першим був “Дожити до весни”. Ці книги між собою ніби перегукуються. В обох схожі епізоди, місце події. Хоча британська письменниця Розамунда Пілчер, мабуть, усі свої книжки писала про одне й те саме місце. А від цього вони не втрачали свого шарму. А ще “Танець білої тополі” в чомусь подібний до “Століття Якова”. Зміна влади на Волині у 30-40-х роках ХХ сторіччя і пов'язана з цим трагедія українців, знедолена дівчина в сучасному періоді, яка знаходить всі відповіді в селі у старого діда…
Втім, роман хоч і передбачуваний, але не менш цікавий і захопливий. Витримано і динаміку сюжету, і деталі. Вони надають історії певної мелодійності. Не дарма ж “танець”. І якщо в “Дожити до весни” музика лилася зі скрипки, то тут любов до музичності передається через тополю.
Книга торкається душевних струн, змушує задумуватися над минулим, навіть просльозитися. Проте вона залишається світлою. А лінія кохання пронизує її від початку до кінця. Кохання вірного, те, якому і смерть - не перепона.
Тож незважаючи на передбачуваність сюжету, хочу почитати ще щось із книг цієї авторки.
Читать далее
3 понравилось
0
395
DmitrijjokerMigun
14 июля 2022
Отзыв
Отличная книга о судьбах людей.
0
58