Oona & Salinger

Добре було ж нам удвох бодай трохи, чи я все зіпсував? Пам'ять моя прикрашає те, що було у нас з тобою, це безумство якесь, нівечити життя, щоб потім шкодувати за тією порою.

Уно, любцю моя, ти по кілька разів на день рятуєш мені життя, й сама НАВІТЬ НЕ ПІДОЗРЮЄШ про те!

Військова служба - захоплива річ, за однієї тільки умови: ніколи не користуватися мізками.

Кохання? Ради Бога, без нецензурних слів, ми ж пристойні люди. Попервах обох розбирала цікавість. Може зробити мені боляче ця людина? Кохання - це утопія двох самотніх егоїстів, що прагнуть прийти одне одному на поміч і зробити свою приреченість не такою нестерпною. Кохання - це боротьба з абсурдом за допомогою абсурду. Кохання - це безбожна релігія. Якщо воно минуще, то в чім річ? Життя, зрештою, теж минуще.

Справжнє кохання - у віці від шістнадцяти до двадцяти двох років. Абсолютне кохання, без щонайменшого сумніву, щонайменшого вагання.

Треба справді закохатися, щоб читати удвох один журнал; у ХХІ столітті декотрі пари так само дивитимуться телевізор і не сперечатимуться за те, хто клацатиме пульт.

Перше кохання рідко буває вдале, та й чудовим його не назвеш, проте залишається воно... першим. І це неспростовний факт: жодне з двох не забуде його.

- А чому я?

• Прошу?
• Чому ти обрала мене? Біля твоїх ніг - весь Нью-Йорк.
• А я й не обирала тебе, просто піддалася, а це зовсім інша справа. І не кривися так. Поцілуй мене ще раз, поки я не передумала.

Ґречність - і ніяковість - найбільші мої вади. Мені завжди здавалося: якби всі були чемні та виховані, то закони стали б непотрібні.