Дика енергія. Лана

Мені не потрібне світло - я сама свічуся. Від радості.
Мені не потрібне тепло - я сама кого хочеш зігрію...

- ...Одна й та сама зірка. Дивись на неї і знай - на неї дивлюсь я...

Такое чувство, будто я пытаюсь выкопать подземный тоннель чайной ложечкой.

Если есть движение, значит, что-то меняется. Если что-то меняется, значит, есть надежда.

Ось так помирають синтетики: у них не залищається бажання жити. Адже для того, щоб жити, треба постійно докладати зусиль. А щоб померти, треба просто розслабитись і заплющити очі...

Як реве вогонь - так я кохаю свого чоловіка. Як піднімається ранок, як налітає буревій - я кохаю його вітром і полум'ям, і не розумію, де закінчується моя душа і де починається небо...

Я торсаю її і умовляю, аж доки вона розплющує очі. Абсолютно байдужі. Їй уже однаково, жива вона чи ні

Ведь чтобы жить, надо постоянно прилагать усилия. А чтобы умереть, надо просто расслабиться и закрыть глаза...

Дикий живе з любов'ю - і помирає без страху!

А мені так треба, щоб він узяв за руку і сказав: усе буде добре...