один день
Ця повість особлива для сучасної української літератури. І дитячої зокрема. Є такий блоґовий жанр "Один мій день" - фотографії з підписами. "Вітер з-під сонця" - це такий "один мій день" у прозі, без фотографій. Слова, замість знимків. Але героїв троє - і в кожного свій день: певною мірою добрий, певною мірою кепський, таке вже воно життя. Перший - вуличний кіт, хулігансько-піратської зовнішності. Другий - хлопчик Женька, приїхав з мамою на море відпочити. Третя - Рися, дівчинка, що живе з родиною у цьому невеличкому курортному містечку біля моря. Вони б мали зустрітися ще вранці, на світанку... доля тягне їх одне до одного... але розминулися. І ось минає сповнений клопотів і тривог день... і вони таки зустрічаються. Доля? Кольори, запахи, тактильні відчуття - "зазнимковані" словами. Почуття і переживання двох підлітків. У кожного з них своя маленька драма. Проблеми в родині. Перше кохання. Мрії. Море. Велосипеди. І білий кіт, що "гуляє, як сам собі знає". Повість перейнята літературними алюзіями - до відомої казки Кіплінга, до хрестоматійного вірша П.Тичини ("Віє вітер з-під воріт..."), до "Моя сім'я та інші звірі" (а як воно жити серед домашнього звіринця?). Врешті є автоалюзія до ліричної новели самої О.Лущевської - "Пан Котський, Міра та море". Направду особливе і дуже літнє читання.
4 понравилось
