Коли ця книга тільки вийшла, то я дуууже хотіла її прочитати. А потім якось забулося. Зараз, натрапивши на неї в бібліотеці, я все ж вирішила почитати щось таке - коротке й ненав'язливе.
Що можу сказати? Будь мені років 12-13, я була б у шаленому захваті. Історії легкі, як повітряні кульки, хоча тй зачіпають доволі важливі для підлітків проблеми. І це справді якісна проза для такого віку.
Тепер по оповіданнях.
Аня Хромова "Дорога до Смарагдового міста"
Стосунки батьків та дітей - це завжди актуальна тема. У будь-якому віці це читати цікаво. Особливо якщо ситуація обертається так, що не підлітку потрібна підтримка у його віці, а мамі. Шкода, що це коротка проза, тому можна лише здогадуватися, що сталося з батьком Олі, з вітчимом, які стосунки в неї були з мамою до цього. Але оповідання вийшло добрим і щирим, що дуже тішить. Особливо кінець.
- Ти просто не годуєш свою дівчинку морозивом! - вигукнула Оля. - От вона і поділася десь. Вона ж дівчин6ка. Ану збирайся. Підемо почастуємо її шоколадним морозивом з вершками!
І дуже хочеться вірити, що дівчина й жінка нарешті наважаться сказати одна одній дуже важливі слова...
Надія Біла "Я ніколи не носитиму суконь"
Знаєте, дуууже дивно було читати оповідання, написане від імені семикласниці. Чомусь здавалося, що це було так давно. Але мені близькими були оці хвиювання Лізи, якій доводиться постійно знаходитися в колі старшокласниць, чути їхні розмови про хлопців і тому подібне. Звісно, вона соромиться. Але добре, що вона вміє говорити правду. Хоча й не одразу на це наважується.
Мені був, насправді, трохи незрозумілий характер Лізи. То в неї купа гуртків, працює в шкільній газеті і так далі (що натякає на комунікабельність). То боїться, щоб на неї навіть глянули й заговорили з нею. Сцени не боїться зовсім. А людей іноді лякається. Можливо, це проблеми віку. А можливо, просто з логікою викладу.
Галина Ткачук "Perfect Shot"
Саме це оповідання здалося мені трохи дивним. Воно розповідає нам про дівчину, яка вважає, що жодна людина не знає, якою вона є насправді. Також вона захоплюється фотографуванням (але про це також ніхто не знає). А потім виявляється, що дівчина боїться сама поїхати в центр міста, щоб зробити декілька знімків. А в English Winter Camp у Карпатах вона не боїться сама їздити. Хмм... Щось не сходиться, чи не так?
Отже, суть у тому, що вона мріє зробити свій Perfect Shot. А наприкінці цим Shot'ом виявляється зовсім не світлина...
Валентина Вздульська "Сніги Амалієнборгу"
Ось це дууже мила, добра й щира розповідь. Вона про всі гарні якості, які поивнні бути в люддині, а нсамперед - у дитині. Про прагнення допомогти тим, кого несправедливо образило життя. Про відданість. Про милосердця. І про хоча б якусь дрібку справедливості в цьому світі. Після цього оповідання тільки світлі відчуття.
Таня Стус "Я - Груффало"
Дуже актуальне для дівчат-підлітків оповідання. Про страх здатися негарними. Про боязнь прищиків на носі. Про те, як придуркуваті фото, зроблені для домашнього вжитку, можуть опинитися на твоїй стіні ВК (зараз уже не так актуально, знаю-знаю). І про те, як поганий водій маршрутки може змінити твоє життя хоча б на коротку мить :)
Оксана Лущевська "Історія Віти Т."
Дуже зворушливо. Хоча після її ж "Задзеркалля" тема мене зовсім не здивувала. І стиль написання дуже гарний.
Змушує задуматись, як може бути так у житті, що люди постійно перебувають поряд з тобою, але АБСОЛЮТНО нічого не знають ані про тебе, ані про твоє життя. Не бачать чи не хочуть побачити?
Дуже б хотілося дізнатися про її сімейну історію більше. Але на жаль, читач може про все лише здогадуватися.
Маша Сердюк "Мій Супермен"
Хоч і зворушливе, але найбільш неоднозначне для мене оповідання серед усієї збірки. Тому що логіка в ньому явно відсутня. Я не писатиму, про що воно. Скажу, які питання в мене виникли після нього.
Чому, коли Юля тільки-но зрозуміла, що вони з Юхимом ідуть на ковзанку, вона ніяк не захвилювалася? Вона зовсім ніяк не відреагувала. Спокійна затягнула шнурівки на ковзанах - і собі, і хлопцеві. А коли він спитав, чи дасть вона йому пару уроків, Юлька одразу ніби БАЦ - і прокинулася! "Блін, а в мене ж н6епереборний страх льоду взагалі" (після травми). Еееей, алоо, чому ти не згадала про це раніше? Агов, усе норм? А тепер ти поводишся як дитя, б'єшся в диких істериках і поводишся неадекватно. Ну насправді дивно.
А хлопець - молодець. Насправді хотів допомогти. Хоча я так і не зрозуміла, навіщо він просив дати йому декілька уроків, якщо виявилося, що він дволі пристойно катаєтья (заняття хокеєм так просто не забуваються). Тож логіка поведінки персонажів тут явно відсутня. Але задум і основна думка оповідання дуже гарні.
Альона Ярова "Чорно-біле"
Дуже коротко. І, незважаючи на це, дуже правдиво. Так мало тексту, але всі почуття й думки персонажів помістилися. Як на мене, це повністю заслуга автора.
Це розповідь про мрію жити в різнокольоровій, яскравій реальності. І про те, як замість цього потрапляєш у чорно-біле кіно. І потрібен час, щоб зрозуміти, що ти сам розфарбовуєш свій світ у яскраві кольори. Побачити це допоможуть люди, які тебе оточують. Це дійсно важливо.
Наталка Малетич "Завжди Твій..."
Кому б не хотілося дізнатися історії кохання батьків? Про те, що в мами було до тата? А якщо ця історія ще й така романтична, то тим паче.
Знайти папку з листами, які хтось колись писав твоїй мамі. І чи маєш право ти їх читати? І як відреагує мама? І що ж ховається за тими романтичними словами?..
Валентина Захабура "Лепрекони"
Тема цього оповідання доволі жостка. Збоченці, домагання малолітніх і реакція суспільства на ці явища. Чому люди такі сліпі іноді? Чи так легше жити? Усе можливо...
Дивно було тільки, що в будь-якому доторку чоловіка, навіть учителя, головна героїня бачила якесь збочення. Я розумію, що в її житті була певна травма. Можливо, це й спричинило таку реакцію на оточення.
Приємно було почитати про останній день семестру в школі. Усі ці дописування, перездачі, "ну поставте 9, а не 7, ну будь ласка". Ніби це було так нещодавно :) І так іноді хочеться туди повернутися.
Наталя Ясіновська "Чи прийде Клої?"
Це, напевно, єдина історія саме про дружбу в цій збірці. Хоча тут є вкраплення першої закоханості й проблем, пов'язаних саме з цим явищем. Але більше вона саме про дружбу. Про те, що можна й треба пробачати. Про те, що потрібно відпускати образи, якщо це людина, яка тобі насправді потрібна.
У дівчат з оповідання справді ніби був якийсь зв'язок. Вон відчували потреби одна одної. І так безглуздо могли втратити ці стосунки. А чи вартий він того?
Саша Кочубей "Мушля для молі"
Остання розповідь у цій збірці. І мені здаєься, що варто було закінчити якоюсь іншою. Так, ця мила. Але вона особливо нічим не чіпляє. Вона щира. Але якась ординарна, чи що.
Хоч вона й остання, але майже не запам'яталася. І це трохи зіпсувало враження.
У цілому, після збірки лишилися світлі спогади. Її можна почитати, щоб відволіктися і розслабитися.
14 понравилось
