Тарасові шляхи

Таланти на дорозі не валяються, їх треба плекати, їм треба допомагати.

Щасливий, хто має це найбільше багатство — дружбу. А без дружби людина в житті, що жебрак.

Різним життям живуть люди, різними шляхами йдуть і, починаючи їх, не знають і не відають, з чиїми іншими зіткнуться.

У кожної людини свій шлях. Одні манівцями, важкими, камінням забитими стежками виходять до світла, інші й зовсім заблукають у темряві, а іншим — ніби сонце одразу освітило, куди йти, і зігріло їх - і хай уже негода, хай бурі і грози, вони йдуть упевнено своїм шляхом. А є й такі, що не йдуть, а мчать, пишні і горді, та ще й інших давлять, поки не спіткнуться їхні коні і не впадуть самі у безодню.

— А я знаю, що то за Чорний шлях.
— А які ж нам і шляхи знати, крім чорних?