Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Дуже цікава і пізнавальна книжка! Доступно та захопливо розповідає про історію появи в Європі кави, чаю, тютюну, шоколаду, спецій, різних видів алкоголю та курінь, а також про вплив усіх цих речовин на суспільний та економічний розвиток цілих країн. Можна дізнатися, як змінювалось ставлення соціуму до нових екзотичних продуктів, довідатися про первинну культуру їхнього вживання, уявлення попередніх поколінь про шкоду чи користь таких звичних для нас сьогодні речей: улюбленої кави, смачного шоколаду, згубного опію, буденного перцю чи дурманного тютюну. Розповідь супроводжується багатьма ілюстраціями та документальними цитатами, що тільки підігріває інтерес до читання цієї книжки! Рекомендую всім поціновувачам кави, любителям шоколаду, курцям, кулінарам і просто допитливим людям!

Интересный нон-фикшн о разнообразных средствах «удовольствия»: «пряностях» - перце, соли и т.д.; «возбудителей» - чае, шоколаде, кофе; «дурманах» - табаке, алкоголе и наркотиков. Появление каждого в Европе приводило к изменению социума, образа его жизни и взглядов на гедонизм. Специи становились второй валютой, средством показать собственный достаток. Шоколад становилось напитком ленивой аристократии, кофе – активного среднего класса, которому нужно было быть в тонусе, а чай был одним из способов ведения экономической войны Англии.

Совершенно не понравились главы о специях и возбудителях. Очень поверхностное исследование со слабыми выводами. Но главы про алкоголь и дурманы совсем другие – больше отсылок к документам, больше выводов и корректных паряллелей. Вообще, впечатления шли по восходящей – специи почти что просмотрены, а вот главы про опиум сразу были перечитаны.

Отдельный разговор про перевод – шикарнейший! Вполне себе дополнительная причина почитать книгу.

У «Смаках раю» Шивельбуш звертається до соціально-історичної суті засобів насолоди, що їх використовують для урізноманітнення відчуттів. Ідеєю, яку доносить книжка, є те, що зміна культури насолоди відбувається через звикання до засобів її досягнення, а їхня леґалізація часто має політичний характер і може змінюватись від епохи до епохи. Автор дуже гарно знайомить з історією відкриття джерел насолоди, повсякчас наголошуючи їхню соціальну роль. Починаючи з опису того, як прянощі увійшли в повсякдення людини, і символічного характеру їх використання поза трапезами, автор прямує до діалектики алкогольних напоїв та кави. Шивельбуш пояснює ідейні відмінності каварні та пивної, кави та шоколаду, нюхання та куріння. Паралельно автор описує соціальну функцію засобів насолоди — їхнє значення у створенні та підтриманні рольових позицій та ієрархії в суспільстві. Не оминаючи увагою макроконтекст, розгортає мапу світу, на якій видно, як збудники та дурмани залучено в політичні відносини держав. Наголошуючи символічність вживання тих чи тих засобів насолоди, автор занурює читача у справжній театр із декораціями та усталеними сценаріями взаємодії і з трунком, і з іншими людьми, залученими до процесу споживання. Інтерес, що виникає до великих та малих церемоній такого штибу, автор задовольняє в одному з останніх розділів книжки.