Це Воргол

Розмовляти з Енді було все одно, що розмовляти зі стільцем.

Дівчина завжди здавалася мені красивішою, тендітнішою, коли вона була на межі нервового зриву.

Нова настанова Воргола - "хай буде, як вийшло". Цей стиль обурив публіку та критиків. Багато хто сприймав його як образу.

Воргол пропонував щось зовсім інше, ніж тогочасна глянцева реклама. Його малюнки в техніці блотування дихають розхристаністю та наївністю. Парадокс, але виконання цих позірно невимушених малюнків було неймовірно складним. Спочатку Воргол робив простий ескіз, який прорисовував чорнильною ручкою; потім, поки не висохло чорнило, робив відбитки з оригіналу. Цей метод давав йому змогу одержувати кілька копій роботи.

З часом він причепурився, почав одягатися, як всі інші, на Медісон-авеню - у пошиті на замовлення костюми й італійські туфлі. Проте Воргол усвідомлював могутність іміджу Латаного Енді, тож навіть до нового шикарного образу додавав штрихи нечупарності: наприклад, заохочував своїх котів обпісювати туфлі, щоб вони виглядали зношеними.

Я ніколи не хотів бути художником. Я хотів танцювати чечітку.

Я така людина, що радше сидів би вдома і на всі ті забави, куди мене запрошують, дивився б через екран у спальні.

"Своєчасність - це все."

"Я хочу бути машиною."

"Вимріяне кохання набагато краще за реальне. Нездійсненне захоплює. А найзахопливіший - потяг двох протилежностей, які ніколи не зустрінуться."