Ще літо, але вже все зрозуміло

Придивляючись до деталей, автор раз у раз відкриває органічну цілісність світу, частиною якого є людина. Стиль письма Василя Карп’юка близиться до розмовної простоти, не втрачаючи виразності особистого голосу, а плин його мови, як це часто буває в розмові, легко переходить від побутових справ до питань метафізичних. Для всіх, хто любить зупинятись і неквапом рушати далі.

Рейтинг LiveLib

3,9

27 оценок

5
37%
4
33%
3
26%
2
4%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 36Хотят прочитать 15

Рецензии

111289
15 сентября 2020
"...правдива любов - любити, коли важко"
Знову пропала за книжкою. Неспішна і тепла проза, яка відчувається і відгукується.

Короткі есеї, де так багато душевності, правдивості і безмірної любові до всього навкруги. Та спершу - до природи й праці.

Відразу згадалося, чому так люблю художні рефлексії - вони дають змогу зазирнути вглиб себе, спонукають до роздумів над важливим.

"Ще літо, але вже все зрозуміло" - одна із тих книжок, що нагадує: жити у моменті і відчувати його кожною клітиною, бачити і розуміти красу речей оточуючих - це і є справжнє щастя і здатність до нього.

І я точно не спізнилася з книжкою навіть беручи до уваги літню назву: вона для вересня припасувала якнайкраще. Адже, коли, як не зараз найбільше думається, переживається і відчувається: зміна температур, листя і тривалості світлового дня до того спонукають. А з книжкою вийшло зануритися у цей потік ще глибше.
Читать далее
12 понравилось
109
vikakosmoss
11 августа 2016
Це збірка життєвих оповідань, стиль написання якого близький до розмовної простоти. Читаючи, я думала, що веду якусь дискусію зі своїм дідусем, який розповідає мені всі сільські новини, а я йому свої дитячі згадки...
Зі всіх проб які є в збірці, я можу відмітити такі як:
"Хліб дитинства"
Читаючи, я згадала ті роки, коли загубивши 10 копійок, мама накричала, що без них нам в магазині не продадуть буханки хліба, яка на той час коштувала 50 копійок. І це була правда, без 10 копійок, хліба не продали б. А смак того хліба...вже не скуштувати ніколи, бо такого хліба вже не печуть.
"Мед нічного повітря"
Тронуло...коли постороня жінка, збираючи бутилки, затурбувалась про хлопців, які пили пиво. І це було не зверхнє ставлення, а це була проста материнська турбота, навіть якщо чужа, але турбота.
"Слух на пташок"

В нас у селі ніхто не вживає слова "краєвид". Бо ніхто не дивиться на природу для того, щоб нею милуватися. І польових квітів ніхто не збирає, щоб поставити в хаті у вазу для краси.
А коли я з міста приїжаю в село, для мене це найкращий відпочинок. Чисте повітря, краса природи, і відпочиває і тіло і душа.
Нажаль не всі це цінують, бо можливо нема з чим зрівняти...
Оцінка 3,5/5
Читать далее
6 понравилось
147