Хтозна з чого й почати, бо емоції досить суперечливі. З одного боку сподобалось, а з іншого - повне несприйняття. Почну з того, що все почалось раптово і зненацька, тобто не минуло й пари сторінок, як Марічка вже опинилася в червоного короля і бабця відправила за нею рятувальників - друзів, що зголосились на допомогу. Інколи такий прийом спрацьовує, але тут, ніби "Пилип з конопель" - без усіляких пояснень і підготовки. А далі було забагато всього різного, але воно не ліпиться до купи, якось не сприймається як єдине ціле. Дуже багато допоміжних героїв, намішано й русалок з мавками, і володарів стихій, і чаклунки, дракони, портали, цигани, розбійники, і, звісно ж, злі сили - чорна королева зі своїми слугами "чорними", що доторком руки можуть вбивати, але нападають, як сучасна нежить, зомбі. Разом з усім тим надлишком сам світ потойбіччя повністю не розкритий, не вистачає характерних деталей, щоб зрозуміти, що там такого особливого. Є там і своєрідна мораль, крім дружби і друзів, всі ті негативні якості, що в реальному світі є в кожній людині, у потойбіччі гіпертрофуються і можуть зникнути тільки тоді, коли людина усвідомить їх. З усіх героїв нормально сприймаються лише хлопці Денис і Максим, а от Марічка мені не сподобалася - жорстока, не дбає про свого дракона, нелогічна і непослідовна. Для чого викрали Марічку з'ясовується майже наприкінці. Безглуздістю, як на мене, є те, що Марічка подорослішали на дев'ять років, а її друзі - всього на три роки за той самий час перебування у чарівному місці. Плюсом виявилась долина каменів, що дає відповідь на питання, які хвилюють найбільше.
9 понравилось
