Лысая певица. Стулья. Урок. Носорог

Беранже. Даремно ви не вірите в медицину.

Жан. Лікарі вигадують якісь неіснуючі хвороби.

Беранже. Це почасти з добрих міркувань. Заради втіхи дбати про людину.

Жан. Вони вигадують хвороби, вони вигадують хвороби!

Беранже. Може, й вигадують. Але й виліковують оті вигадані хвороби.

Я володар своїм думкам. І ніколи нікуди не збочую. Я йду прямо, завжди тільки прямо.

Ботар (до Дудара). Масовий психоз, пане Дудар, масовий психоз! Подібно до релігії, яка є опіум для народу!

Ботар (до Дудара). Випускники університету мають абстрактні знання і нічого не тямлять у житті.

Ботар. Я працюю і в неділю. Я не слухаю священиків, що тягнуть вас до церкви, аби перешкодити вам діло робити, в поті чола свого заробляти на хліб.

Ботар. Я не вірю газетярам. Вони всі брехуни, я знаю, про що говорю, я вірю тільки в те, що бачу на власні очі.

Він завжди вдається в крайнощі! Завжди хоче вразити світ своєю обізнаністю і навіть не припускає, що може помилитись.

Беранже. А я й себе питаю: я існую чи ні?

Жан (до Беранже). Любий мій, ви не існуєте, бо у вас немає думок. Думайте —і будете існувати.

Беранже. Ну подумайте сами, вы же должны понимать, что у нас есть философия, которой у животных нет, и огромное богатство незаменимых ценностей. Они создавались веками человеческой цивилизацией!..
Жан (из ванной). Разрушим все это, и всем будет лучше.

Возьмите круг, приласкайте его, и он станет порочным.