Люди діляться на дві категорії: ті що рухають світ вперед своїми винаходами, і ті, що ними користуються. Можна подумати, що першим мало б житися краще, але зазвичай все навпаки. Розумні люди часто залишаються без розуміння та підтримки з боку оточуючих, їх вважають диваками, а от інша категорія людей живе прекрасно, в них море друзів, гарна робота та щаслива сім’я. Чому все так?
Книга «Квіти для Елджернона» – це історія хлопця на ім’я Чарлі Гордон, який є розумово відсталим, але який дуже хоче бути таким як усі. Він погоджується на цікавий, проте небезпечний експеримент, який може зробити його найрозумнішою людиною на землі. Все ніби просто, але читаючи його думки, з кожною новою сторінкою, я розуміла те, що до цієї книги не знала абсолютно нічого про таких як він. Я навіть не задумувалась, що такі люди думають про нас, звичайних здорових людей і не в повній мірі розуміла, яка я щаслива і чим мене обдарував Бог.
Як часто ми бачимо людей з обмеженими можливостями? Та практично кожен день. Але чи помічаємо ми їх? Напевно підсвідомо ми стараємось їх уникати чи думати добре, що це сталось не зі мною.
Коли здорова дитина і дитина, наприклад, хвора на аутизм чи синдром Дауна, разом бавляться на дитячій площадці батьки завжди стараються свою здорову дитину забрати подалі. Для дітей таких обмежень не існує. Вони відкриті. Діти маленькі ангели, і в першу чергу відчувають душу. Отже, ми з народження є іншими, ми народились без страху, без надбудованих стін та бар’єрів у спілкуванні між різними людьми, але вбиваємо в собі цю рису, а згодом вбиваємо її і в наших дітях.Чарлі сказав, «щоб завести друзів, треба мати більше, аніж просто високий коефіцієнт інтелекту»
Людина може досягти всього, інвалід вона чи ні, а все тому, що їй дано від природи вміння пристосовуватися. Дуже часто люди без рук та ніг малюють неймовірної краси картини, люди на візках підкорюють найвищі гори чи танцюють бальні танці, люди які ніколи не бачили цей світ оспівують його красу у своїх віршах та піснях. Вони знайшли себе і не закрилися у власному світі без людей та спілкування. Якщо у людини є голова, вона вже може працювати та заробляти. Але! Для цього потрібно, щоб важливі для неї люди вірили в неї. Віра здатна робити дива і вона потрібна всім. Одна фраза – «Ти зможеш! Я в тебе вірю» – дарує крили. А це вже початок. «Людина, що володіє розумом, але позбавлена здатності кохати і бути коханою, приречена на інтелектуальну і моральну катастрофу, а можливо, і на важке психічне захворювання»
Прочитавши цю книгу, ви почнете дивитися на світ іншими очима, ви почнете помічати людей не таких як ви, ви більше зрозумієте їх душу та думки, і це зробить вас добрішими.
Але, найголовніше ви перестанете жаліти, а почнете допомагати, принаймні просто не відводячи своїх очей, а звичайним «Привіт. Як тебе звати?».
