Хто повірить Елеонорі Чайці?

Хто не мріяв про справжнє кохання? А ще й таке, що саме знайшлося, саме прийшло й оселилося? Хіба мало з нас, сидячи вдома, на самоті, тихенько молилися про своє, нехай навіть маленьке, але щастя? І що воно, щастя? Щастя – це горнятка на кухні: велике – для тата, менше – для мами, а ще менші – для дітей. Це плетені капці та лапатий сніг за вікном. Коли всі разом, коли всі проблеми розв’язуються, як у щасливому сні. Хтось скаже: не буває! Але й дійсно, «Хто повірить Елеонорі Чайці?» – це ...

Рейтинг LiveLib

3,7

23 оценки

5
26%
4
43%
3
17%
2
4%
1
9%

Ваша оценка

Прочитали 25Хотят прочитать 15

Рецензии

GraceMime8 августа 2016 г.
Так не буває
В моєму колективі побутує жарт, що існує три професії-діагнози: лікар (нема здорових, є недообстежені), прокурор (всі в чомусь винні, треба тільки це доказати) і вчитель (я все знаю краще, тому мушу кожного учити, навіть лікаря медицини, а прокура - юриспруденції). Але як каже Елеонора Чайка:

Робота в нашому дружному колективі нагадує роботу водолоза в акваріумі з піраньями чи крокодилами. Не знаю навіть, як сказати краще. Але я справляюсь.
Ой, це був ліричний відступ...
Учителька хімії однієї з київських шкіл Юлія Смаль розповідає нам історію своєї колеги Елеонори Чайки ;) Наївна і позитивна оповідь про тридцятирічну жінку, що не покладаючи рук трудиться на педагогічній ниві й прагне свого маленького, омріяного, такого простого і банально-затишного, але справжнього щастя.
На початку повісті, я подумала - це актуальна життєва міні-епопея - талановита і працьовита панянка, уже не дуже юна, кар'єра збудована, а осибисте життя не складається (на кухні одна-єдина чашка в наявності і миска для кота). Я таких знаю немало. А наше консервативне і упереджене суспільство легко ставить штамп - незаміжня, дітей нема, а за тридцять перевалило - значить, дефектна. І "близькі" друзі й "дорога" родина при кожній нагоді щиро співчувають і шкодують...
Мені сподобався образ головної героїні, змальований авторкою, - абсолютно реальна жива жінка. В деяких моментах я впізнавала саму себе чи своїх подруг, і думаю, таке враження складеться в багатьох, хто візьметься за книгу. Класно описані вчительські будні й проблеми виховного характеру у дошкільнят (Алінка в садочку). Достовірно! Це одразу відчувається - Юлія Смаль "в темі". Насправді я такі речі дуже ціную - практична, реальна обізнаність письменника в предмені, про який йде мова. Але загальне враження зіпсували мелодраматично нереальні повороти сюжету. Ну так не буває! Хоча... Я досить прагматична й малоромантична особа, тому й не дуже вірю Елеонорі Чайці ;) А в житті, мабуть, й не таке буває! І десь існують такі великодушні люди, що не роздумуючи беруть під опіку сиріт, які потрапили в скруту; що вміють до негараздів ставитись по-філософськи; що знаходять кохання в метро...
Варто відзначити оригінальне й привабливе оформлення повісті. Книгу приємно тримати в руках, що вказує на те, що якість українські видавці прогресивно підвищують, а це може лише тішити! І ця оповідь прекрасно читалась би під Новий рік, а не влітку. Десь вона "не пішла" мені під настрій, але враження залишила хороше. Хто ознайомиться, обов"язково напишіть, чи повірили Ви Елеонорі Чайці?
Читать далее
16
192
Wonderful_life24 апреля 2016 г.
Історія кохання для дівчат
Рекомендую читати цю книжку у вечері після напруженого дня.
Ти переключаєшся на світ де все можливо. І бюрократичні процедури для тебе не перешкода.
І саме головне, кар'єра ніколи не замінить сімейного затишку.
Я думаю, що одним реченням можна охарактеризувати книжку:
"Історія про вчительку, яка створила сім'ю та сімейний затишок, а потім знайшла своє кохання."
4
101