The Chronicles of Narnia (комплект из 7 книг)

Але така, мабуть, людська (та й кінська) природа: як хто зустріне кого, з ким є про що побалакати, так про всіх інших і забуде.

Усьому мають бути свої час та місце.

Бо, поки ти дива, тобі ще може всміхнутися щастя, а тому ж, хто вмер, нічого від життя не потрібно!

Сльози, звичайно, то справа корисна: доки плачеш - легшає на душі. Одна біда: рано чи пізно, та врешті доводиться припинити, а потому треба вирішувати, що робити далі.

Люди мають знати, куди й навіщо вони тримають путь.

У кожного з нас, гадаю, є такий потаємний закуточок, куди ми потрапляємо лише в думках і сновидіннях.

А подумалось мені, а що як у нашому світі з людьми сталося б те саме, що тут із звірами? Ззовні люди залишалися б такими, якими й були, а от у середині - стали як звірі, а зрозуміти, хто є хто, - ніяк не зрозумієш... Як же тоді бути?

Але ті з вас, хто бував у лісі, чудово знають, які оманливі бувають лісові стежки: іноді здається, що вони навмисне з'являються з однією єдиною метою: завести подорожнього подалі в ліс. А тільки-но він остаточно заблукає, як вони вмить зникають, наче їх не було. Тож гуляти лісовими стежками без компаса - справа дуже ризикована.

- Це тому, що у дівчат є такий головний недолік: к них у головах ніколи не знаходиться місця для такої важливої речі, як географічна мапа! - поділився своїми спостереженнями Едмунд.
- А це тому, що, на відміну від інших, у нас у головах є місце для багатьох інших речей! - не розгубилася Люсі.

Якщо віриш у те, що чари ймовірні, - вони ймовірні.