Дублинцы

В этом сборнике рассказов ранних лет чувствуется, что фирменный джойсовский стиль еще только пробивается, а в Мертвых он становится более отчетливым. Некоторые рассказы приводили в ступор, и выглядели, как наброски к чему-то несостоявшемуся. Наверное, в половине рассказов это наблюдается. Не хватает ритма, что ли. Другие (к примеру, Несчастный случай и Мертвые) выглядят гармонично, обдуманно, в которых Джойс бесподобно пишет о любви, чувствах, жизненных ситуациях, взаимоотношениях, смелых, отчаянных, стоических принципах, вызывающих сочувствие и симпатию у многих из нас, его почитателей. Видно, что он был очень сентиментальным, вдумчивым, решительным человеком. Правда, то, как Джойс написал о взаимодействии Стивена и его пассии в Портрете Художника меня лично больше поразило.

Не слишком я люблю новеллы, но иногда все же делаю исключения. Джойс заинтересовал меня и перед тем как приступить к "Улиссу" я решила познакомится с чем-то поменьше и полегче. Многие говорят, что "Дублинцы" не схожи с ним, но тем лучше, потому что я не скажу, что я в огромном восторге. Детство, юность и зрелость. Порочные дублинцы в гнетущей атмосфере Дублина. Гибнущие надежды, безысходность и страдание, отчужденность людей друг от друга, духовное оскуднение. Прорвавшиеся наружу чувства и понятие себя и своего положения в не совсем возвышенные моменты. Живые мертвецы. Хотя чего следовало ожидать от книги про город, что является "центром паралича". Некоторые новеллы (особенно, относящиеся к детскому периоду) прошли совсем мимо, некоторые ("Эвелин", "Облачко", "Мертвые" и др.) таки зацепили. Тем не менее я питаю огромные надежды на "Улисс" и искренне верю не только в то, что я его осилю, но и в то, что он мне понравится.

Коротенькі описи оповідань, які мені хотілось би виділити зі збірки.

Евелін
Чи готова дівчина поїхати за коханим хоч на край світу, кинувши все?

Пансіон
Невеличка історія життя дівчини, її мами та мешканця пансіону з ніби-то щасливим чи успішним для матері завершенням.

Хмаринка
Історія про зустріч двох давніх друзів, котрі не бачились вже 8 років. Плин часу докорінно розділив їх на дві кагорти людей з різними цінностями. А, можливо, і з одними, просто погляд на них проходить через скельця різних кольорів, чи лише так здається. Чому такий вагомий вплив на нас має простота і прозаїчність людей довкола, чому вона так вабить і тягне вниз? Чому Малюку Чендлеру стало так соромно, що аж сльози покотились з очей? Невже вульгарна пошлість Ґаллагера може посприяти перегляду пріоритетів в житті, та змусити когось заздрити? Не знайшла я відповіді на ці питання...

Копії
Розповідь про звичайного клерка Фаррінгтона, чий гонор зіграв з ним злий жарт. Даючи волю емоціям, людина втрачає контроль над своїми діями. Дозволяє собі зайвого на робочому місці, прогулює з друзями останні гроші, отримані за рахунок зданого в ломбард ремінця від годинника, ненароком знайденого в кишені піджака. Жінка у яскраво-жовтих рукавичках дала черговий привід для люті та усвідомлення відсутності власної реалізації у житті. Здавалось, що багатодітний батько продав би душу за спілкування з нею, але він продав лише годинник та своє ім'я та не отримав навіть легкого помутніння свіддомості. Фіналом історії стає побиття сина.

Глина
Марія - звичайна дівчиназ довгим носом та видовженим підборіддям, провела своє життя у пральні поруч з протестантами. Одного осіннього дня, вона вирішила поїхати до своїх батьків. В дорозі мене захопив опис джентельмена літнього віку, який єдиний з усіх сидячих в трамваї звільнив місце для нашої героїні. Як виявилось, у Хеловінську ніч діти ворожать, використовуючи воду, молитовник, перстень та глину. Кожен із предметів має своє значення. Знайомі жінки бажали і передбачали, що Марія витягне цього року перстень, проте доля зіграла з нею злий жарт, і вона витягла глину і молитовник.

Нещасний випадок
Містер Даффі був раціональним скептиком, якому було дещо за сорок, та жив неподалік від гуральні, яка щовечора бентежила його спокій. Працював касиром в банку, відколи пам'ятав себе та полюбляв грати на фортепіано. Розгвагами в його житті було відвідування оперного театру та філармонії. Одного вечора в практично порожньому концертному залі він зустрів її, вперше. Емілі Сініко була заміжньою жінкою та мала дорослу доньку. Її чоловік, капітан, вже давно поховав красу та привабливість своєї дружини, тому розглядав пана Даффі, як потенційного нареченого для їхньої доньки. Вона продовжувала бентежити найпотаємніші місцини його душі. Їхні зустрічі продовжувались певний час. Містер Даффі розповідав їй найпотаємніші думки та погляди, а вона покірно слухала та захоплювала своїм розумінням. Їм ніхто і ніщо не заважало, до одного моменту... Одного вечора, блукаючи стежками парку вони вирішили припинити своє спілкування, оскільки містер Даффі вважав, що "будь-яке зобов'язання - це зобов'язання на муки".

Життя повернуло свій звичний темп. Пройшло чотири роки з моменту їхнього розриву. Він прицільно позбавив себе розваг, перестав відвідувати концерти, щоб мінімізувати шанси зустрічі. Одного вечора, сівши у закладі, на його очі натрапила стаття про смерть однієї жінки, яка потрапила під потяг вночі. За свідченнями доньки, протягом останніх двох років вона зловживала алкоголем та часто вночі пересікала колію. Так, це була вона. Це була Емілі Сініко, чиє життя назавжди втратило сенс. Складно передати словами ту огиду, яку він відчув в той вечір. Як він міг ділитись з нею сокровенними думками, як міг так возволечувати її значення в своєму житті, якщо вона опустилась до рівня пересічних п'яниць-волоцюжок, які щовечора гуділи у гуральні. Та це швидко покинуло його свідомість. Все посвітлішало і він поринув у спогади, згадуючи першу зустріч, слова, відчуття, стежки, якими вони блукали довгими вечорами.

Він був зовсім-зовсім сам.

Мати
Історія про жінку, чия нестримна наполегливість, безтактовність та меркантильність зруйнувала кар'єру доньці та залишила темний-темний відблиск на подальшу долю.

Божа милість
Все розпочинається з непритомного чоловіка в алкогольному сп'янінні, а завершується - дискусією на релігійну тематику.

Мертві
Історія романтичних та трепетних почуттів наївних душ протиставляється відчуженості, простоті та хтивості подружжя. Здавалось би сім'я апріорі означає все, але ні, часами, в глибині кожного є історії, наділені особливою силою.

"Мертвец" - это последний из рассказов в сборнике Джеймса Джойса "Дублинцы", который также часто рассматривают отдельно, называя одним из лучших рассказов XX века.

В этом месяце я прочитала множество новелл, большинство из которых показались мне скучноватыми, и если говорить лишь о сюжете этого рассказа, то можно было бы не стесняясь продолжить ряд скучного чтива. Но сам текст! Джойсом так и хочется зачитываться, бросив дурацкий челлендж окунуться в жизнь дублинцев, кажущуюся такой реальной и такой интересной.

3 из 5. Прочитано в рамках #30dayreadingchallenge (10/30)