Купеля

2004 рік. Вони познайомилися під час буремних подій у самому серці Києва. Софійка була серед мітингувальників, а капітан Волошин стежив, щоб ніхто не постраждав. Вони випадково зустрілися поглядами — і зрозуміли, що відтепер завжди будуть разом. Це було справжнє кохання! ...Софійка відчувала біду, тому благала свого коханого Сашка не їхати у чергове відрядження. Із лагідною посмішкою він сказав, що повернеться за кілька тижнів, однак цього не сталося… Дівчина у відчаї! Від рідних хлопця Софійка...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,2

46 оценок

5
41%
4
46%
3
11%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 60Хотят прочитать 40

Рецензии

Аноним23 марта 2017 г.
Люди, як кораблі
Купеля - красива історія кохання. Тут немає ні політики, ні політиків. Немає ніякої полеміки.
Тут просто Софійка кохає Сашка, і вони мріють про звичайне сімейне щастя. Молоді, сповнені надії, щасливі і безпечні. Їхнє кохання зародилося на Майдані під час Помаренчевої революції, тому вони добре знають йому ціну.
Але минулися буремні часи. Майдан тепер лише спогад, е ще - попрані надії, марні сподівання. Та то все неважливо. Їхні почуття витримають все.
І таки витримало. Завдяки Софійці, сильній і незламній у своїй вірі... насамперед, я вважаю, в себе.
Вона знала, що ії любов витримає багато. Але навіть не підозрювала, що стільки.
Було від чого впасти у відчай, опустити руки, озлобитися на світ і людей.
Та вона вистояла. І нагородою стало повернення коханого. Справжнє повернення.
Чесно кажучи, пустила сльозу. І не раз.
Дуже гарно написано. Дуже щиро.
І той хлопчик Каха, що танцював лезгинку...
Я теж тримала його серце, я теж розгубилася і рогнівалася на цей безжальний світ. Вірю. Таке й справді могло бути. Я вірю. Тому що і зараз відбувається те ж саме, тільки в моїй країні.
І в почуття теж повірила. Справжнє кохання вистоїть навіть там, де здалася остання надія.
А ще приємним бонусом стали оповіданння.
Сумні, життєві, справжні.
В них роздуми про життя, кохання, про вічне...
Згадався Кузьма. "Люди, як кораблі..."
На русском.
"Купеля"- красивая история любви. Здесь нет ни политики, ни политиков. Нет никакой полемики.
Здесь просто Соня любит Сашу, и они мечтают об обычном семейном счастье. Молодые, преисполненные надежды, счастливые и беспечные. Их любовь зародилась на Майдане во время Оранжевой революции, поэтому они хорошо знают ей цену.
Но прошли бурные времена. Майдан теперь лишь воспоминание- несбывшиеся надежды, напрасные мечты. Но это всё неважно. Их чувства выдержат все.
И выдержали. Благодаря Софье, сильной и несокрушимой в своей вере... в первую очередь, я считаю, вере в себя.
Она знала, что её любовь выдержит много. Но даже не подозревала, что столько.
Было от чего упасть в отчаяние, опустить руки, озлобиться на мир и людей.
Но она выстояла. И наградой стало возвращение любимого. Настоящее возвращение.
Честно говоря, прослезилась. И не раз.
Очень красиво написано. Очень искренне.
И тот мальчик Каха, который танцевал лезгинку...
Я тоже держала его сердце, тоже растерялась и возненавидела на этот безжалостный мир. Верю. Такое действительно могло быть. Я верю. Потому что и сейчас происходит то же, только в моей стране.
И в чувство тоже поверила. Настоящая любовь выстоит даже там, где сдалась последняя надежда.
А еще приятным бонусом стали рассказы.
Грустные, жизненные, настоящие.
В них размышления о жизни, любви, о вечном...
Вспомнился Кузьма. "Люди, как корабли..."
Читать далее
26
546
Аноним14 апреля 2020 г.
Розпочинаючи читати цю книгу, я навіть не знала, чого від неї очікувати. Анотацію принципово не переглядала, назва нічого особливого не говорила, та й дивно було побачити не черговий роман авторки, а її збірку.
Усе ж таки досвід читання романів Світлани Талан підказував, що розчарування не буде, натомість я переживу нове життя, пізнаю ті емоції, які, можливо, ніколи в житті не переживу, познайомлюся з новими людьми, знайду собі подругу, пізнаю інший устрій буття.
Та ось усе позаду, остання сторінка перегорнута і… в моїй душі змішані відчуття. Я розчарована, що все закінчилося так швидко, та й одночасно задоволена, що мені вдалося сповна пережити ще одне життя та насолодитися ще однією книгою.
Здебільшого я не люблю отакі міні-романи на 186 сторінок, тому що не встигаю насолодитися словом, не можу спіймати ту ідею, яку хотів донести автор, познайомитися з героями твору, полюбити чи зненавидіти їх. Таке читання проходить повз мій розум та душу, й це — безцільна втрата часу. Деякою мірою я злостилася, що події так швидко змінювалися, але разом із тим ця книга досить жваво розповідала про головне: як у романі, так і в житті.
У кожній книзі Світлана Талан зосереджує нашу увагу на всеохопній любові, й збірка «Купеля» — не виняток.
Читать далее
8
200
Аноним28 марта 2016 г.
Прочитала книгу - про рецензію навіть не думала.
І ось пройшло два дні, а я не можу забути історію.
Що сказати? Насправді сама інколи пишу й для мене є величезною загадкою те, як деяким авторам удається захопити й не відпускати так, щоб сторінка за сторінкою ти проникав у книгу, мов той набридливий черв'як, якщо вже говорити ідіомами.
Після "Коли ти поруч" я не сподівалася, що прочитаю у пані Світлани щось ліпше, але дарма.
"Купеля" - історія кохання, перш за все. Історія любові, плотанічних стосунків. Я би назвала це головною ниткою роману. Але все ж на передній план автор ставить Софійку, сильну, незламну. Вона проста сільська дівчина, рудоволоса, смілива, любляча, на долю якої випало чимало випробувань. Мені дуже імпонують її моральні цінності. Рідко таке побачиш у реальному житті. Власне, своєрідна родзинка творів Талан - дещо ідеалізованість головних героїв.
Проводячи паралель із попередньою прочитаною мною книгою ("Коли ти поруч"), можу сказати, що дівчатка схожі. До речі, прив'язані воно особливо до дідуся чи бабусі, а відсторонені від батьків. Не зовсім типово, правда?
Ця книга мені дуже нагадала обожнювану Люко Дашвар. Манера та сама. Чесно, якби не вічні порівняння Талан "прекрасна, як саме життя", я би сказала, що це книга Ірини Чернової. Сучукрліт?
Але красиво. Я плакала. Читайте.
Дехто пише, що дуже передбачувано, казка й т.д. Але, може, нам усім і потрібне щось магічне в цьому бутафорному світі?
P.S. До книги ввійшли чудові оповідання, від яких стискається серце. Особливим для мене було "І щоб ніхто й ніколи..."
Ох, захоплююся талантом своєї землячки!
Читать далее
7
307

Все рецензии

Цитаты

Аноним17 февраля 2016 г.
Хіба слова мають значення, якщо заговорила душа?
8
908
Аноним17 февраля 2016 г.
Почуття не можна купити ні за які гроші, бо вони ними не вимірюються.
6
288
Аноним17 февраля 2016 г.
Безвихідних ситуацій не буває... Треба вміти лише знайти цей вихід. Навіть у замкнутому просторі знайдеться невеличка шпаринка, потрібно лише пильніше придивитися й не впасти в розпач.
6
282