Купеля

Купеля - красива історія кохання. Тут немає ні політики, ні політиків. Немає ніякої полеміки. Тут просто Софійка кохає Сашка, і вони мріють про звичайне сімейне щастя. Молоді, сповнені надії, щасливі і безпечні. Їхнє кохання зародилося на Майдані під час Помаренчевої революції, тому вони добре знають йому ціну. Але минулися буремні часи. Майдан тепер лише спогад, е ще - попрані надії, марні сподівання. Та то все неважливо. Їхні почуття витримають все.

І таки витримало. Завдяки Софійці, сильній і незламній у своїй вірі... насамперед, я вважаю, в себе. Вона знала, що ії любов витримає багато. Але навіть не підозрювала, що стільки. Було від чого впасти у відчай, опустити руки, озлобитися на світ і людей. Та вона вистояла. І нагородою стало повернення коханого. Справжнє повернення.

Чесно кажучи, пустила сльозу. І не раз. Дуже гарно написано. Дуже щиро. І той хлопчик Каха, що танцював лезгинку... Я теж тримала його серце, я теж розгубилася і рогнівалася на цей безжальний світ. Вірю. Таке й справді могло бути. Я вірю. Тому що і зараз відбувається те ж саме, тільки в моїй країні. І в почуття теж повірила. Справжнє кохання вистоїть навіть там, де здалася остання надія.

А ще приємним бонусом стали оповіданння. Сумні, життєві, справжні. В них роздуми про життя, кохання, про вічне... Згадався Кузьма. "Люди, як кораблі..."

На русском.

"Купеля"- красивая история любви. Здесь нет ни политики, ни политиков. Нет никакой полемики. Здесь просто Соня любит Сашу, и они мечтают об обычном семейном счастье. Молодые, преисполненные надежды, счастливые и беспечные. Их любовь зародилась на Майдане во время Оранжевой революции, поэтому они хорошо знают ей цену. Но прошли бурные времена. Майдан теперь лишь воспоминание- несбывшиеся надежды, напрасные мечты. Но это всё неважно. Их чувства выдержат все.

И выдержали. Благодаря Софье, сильной и несокрушимой в своей вере... в первую очередь, я считаю, вере в себя. Она знала, что её любовь выдержит много. Но даже не подозревала, что столько. Было от чего упасть в отчаяние, опустить руки, озлобиться на мир и людей. Но она выстояла. И наградой стало возвращение любимого. Настоящее возвращение.

Честно говоря, прослезилась. И не раз. Очень красиво написано. Очень искренне.

И тот мальчик Каха, который танцевал лезгинку... Я тоже держала его сердце, тоже растерялась и возненавидела на этот безжалостный мир. Верю. Такое действительно могло быть. Я верю. Потому что и сейчас происходит то же, только в моей стране. И в чувство тоже поверила. Настоящая любовь выстоит даже там, где сдалась последняя надежда.

А еще приятным бонусом стали рассказы. Грустные, жизненные, настоящие. В них размышления о жизни, любви, о вечном... Вспомнился Кузьма. "Люди, как корабли..."

Розпочинаючи читати цю книгу, я навіть не знала, чого від неї очікувати. Анотацію принципово не переглядала, назва нічого особливого не говорила, та й дивно було побачити не черговий роман авторки, а її збірку. Усе ж таки досвід читання романів Світлани Талан підказував, що розчарування не буде, натомість я переживу нове життя, пізнаю ті емоції, які, можливо, ніколи в житті не переживу, познайомлюся з новими людьми, знайду собі подругу, пізнаю інший устрій буття. Та ось усе позаду, остання сторінка перегорнута і… в моїй душі змішані відчуття. Я розчарована, що все закінчилося так швидко, та й одночасно задоволена, що мені вдалося сповна пережити ще одне життя та насолодитися ще однією книгою. Здебільшого я не люблю отакі міні-романи на 186 сторінок, тому що не встигаю насолодитися словом, не можу спіймати ту ідею, яку хотів донести автор, познайомитися з героями твору, полюбити чи зненавидіти їх. Таке читання проходить повз мій розум та душу, й це — безцільна втрата часу. Деякою мірою я злостилася, що події так швидко змінювалися, але разом із тим ця книга досить жваво розповідала про головне: як у романі, так і в житті. У кожній книзі Світлана Талан зосереджує нашу увагу на всеохопній любові, й збірка «Купеля» — не виняток.

Прочитала книгу - про рецензію навіть не думала. І ось пройшло два дні, а я не можу забути історію. Що сказати? Насправді сама інколи пишу й для мене є величезною загадкою те, як деяким авторам удається захопити й не відпускати так, щоб сторінка за сторінкою ти проникав у книгу, мов той набридливий черв'як, якщо вже говорити ідіомами. Після "Коли ти поруч" я не сподівалася, що прочитаю у пані Світлани щось ліпше, але дарма. "Купеля" - історія кохання, перш за все. Історія любові, плотанічних стосунків. Я би назвала це головною ниткою роману. Але все ж на передній план автор ставить Софійку, сильну, незламну. Вона проста сільська дівчина, рудоволоса, смілива, любляча, на долю якої випало чимало випробувань. Мені дуже імпонують її моральні цінності. Рідко таке побачиш у реальному житті. Власне, своєрідна родзинка творів Талан - дещо ідеалізованість головних героїв. Проводячи паралель із попередньою прочитаною мною книгою ("Коли ти поруч"), можу сказати, що дівчатка схожі. До речі, прив'язані воно особливо до дідуся чи бабусі, а відсторонені від батьків. Не зовсім типово, правда? Ця книга мені дуже нагадала обожнювану Люко Дашвар. Манера та сама. Чесно, якби не вічні порівняння Талан "прекрасна, як саме життя", я би сказала, що це книга Ірини Чернової. Сучукрліт? Але красиво. Я плакала. Читайте. Дехто пише, що дуже передбачувано, казка й т.д. Але, може, нам усім і потрібне щось магічне в цьому бутафорному світі?

P.S. До книги ввійшли чудові оповідання, від яких стискається серце. Особливим для мене було "І щоб ніхто й ніколи..." Ох, захоплююся талантом своєї землячки!