Щастя — це ж ілюзія. Міраж. Це те, чого немає. Хоч і кожен його шукає. Та не знаходить. Бо коли починає думати, що ось уже ніби знайшов, одразу втрачає. Ілюзія ж зникає. А "ніби знайдене" щастя стає життям. Хоча життя — уже саме по собі щастя. Або майже щастя.