Детективи в Артеку, або команда скарбошукачів

Це дуже незвичайна книга, а для мене вона ще й надзвичайно особлива. Декілька років тому я відпочивала в "Артеці" у тому самому "Гірському" комплексі, що й головні герої цієї історії. Щоправда, не в "Янтарному", а в "Кришталевому", але вони дзеркально однакові, тому це не так важливо. Як же я зраділа, коли отримала змогу прочитати цю книжку, повернутися в той щасливий час, який я ніколи не забуду. І з книгою мені було так само важко прощатися, як і зі справжнім табором.

Герої цієї книги - невтомні пригодошукачі, які постійно знаходять собі проблеми на п'яту точку, але цим самим допомагають розкривати жахливі для табору злочини. Не хочу розкривати всіх інтриг, які, хоч і зрозумілі наперед, але достатньо цікаві.

Я дуже вдячна автору, який дав мені можливість повернутися в 13-річний вік (ніби й зовсім нещодавно, але ось я вже переходжу в 11 клас, і коли я встигла вирости?) і відчути себе вільною від усіх проблем.

Отож, зустріч на самому початку книжки й несподівана, й не сувора. Дядько Лев шеф-кухар табору, Оленка, Сергій, Сашко та Артем, вирішили “познайомитися”. Насправді три хлопчаки вирішили пожартувати над Оленкою вночі, намазати її зубною пастою. Вона прокинулась, закричала, прибіг дядько Лев і почалось знайомство. А я ніколи не розумів як і навіщо хлопчаки в таборах так шуткують над дівчатами. Так, після знайомства вони стали, на превеликий жаль Оленки, нерозлийвода. Хоча ніхто з них цього не хотів. Їх поселили на одному поверсі, вони були в одному класі. Мені навіть почало здаватися, що це зроблено спеціально! Хоч вони й не змогли потоваришувати, та вони змогли зблизитися)))