Інтелігент

Интеллигенция - не мозг нации, а ее говно

- В. І. Ленін.
І на відміну від багатьох цитат Леніна, це дійсно цитата Леніна. Проте зараз мова не про це. Цей крилатий вислів дійсно влучно характеризує весь твір. Далебі, ні. Цей твір - не червоний, не білий, не синьо-жовтий у білу смужку, не укапістський і він прекрасний. Інтелігент, а точніше, Інтеліґент - це дуже особисто, автобіографічно, в той самий час кінематографічно відсторонено через конус світла, понад те досить клішовано, про що говорить сам автор. Леонід Скрипник через увесь твір намагається впевнитися у тому, що втілює читача (героя) і паралельно критикує героя (читача). Героя, героя живого але лише фотографічно. Чи ні ? Межі реальності не дійсні у творі Скрипника, вона обмежується світлим тлом на яке проектується картина, проте це тло рухоме і проростає саме там де цього прагне читач, чи то пак, глядач. "Інтеліґент" - це дикий простір для досліду, переоцінки, розтину власних суджень про цілу клясу, яка позирає на нас сторінками "Вікіпедії".
Крім цього, це жанровий твір про інтелігенцію, а це означає, що і важливий етап для розвитку цього напрямку. За спиною - Хмари , Над Чорним морем , Лихі люди , Уміркований та щирий , у теперішньому - Місто , у майбутньому - ... Саме з огляду на це, цей екранізований роман - важлива, понад те авангардистська, ланка для літературного сприйняття майбутніх поколінь І(і)нтеліґентів. І та авторська об'ємність та пластичність розуміння цього процесу свідчить про те, що Леонід пішов з життя досить вчасно, залишивши по собі цей роман та частини з його незавершеного наступника.