Цитаты из книги Кобзарь

Огонь запеклих не пече.

ГАМАЛІЯ

Не дуріте самі себе! Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм...

Орлом сизокрилим літає, ширяє, Аж небо блакитне широкими б’є; Спочине на сонці, його запитає, Де воно ночує, як воно встає; Послухає моря, що воно говорить, Спита чорну гору: «Чого ти німа?» І знову на небо, бо на землі горе, Бо на їй, широкій, куточка нема Тому, хто все знає, тому, хто все чує: Що море говорить, де сонце ночує. Його на сім світі ніхто не прийма.

ПЕРЕБЕНДЯ

Молітесь богові одному, Молітесь правді на землі, А більше на землі нікому Не поклонітесь. Все брехня - Попи й царі...

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!

Слово мамо. Великеє, Найкращеє слово!

Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви самі не знаєте, Що царики коять. А кричите, що несете І душу, і шкуру За отечество!.. Єй-богу, Овеча натура;

ХОЛОДНИЙ ЯР

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.

Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають, Людей запрягають В тяжкі ярма.

Серце люди полюбило І в людях кохалось, І вони його вітали, Гралися, хвалили… А літа тихенько крались І сльози сушили, Сльози щирої любові; І я прозрівати Став потроху… Доглядаюсь – Бодай не казати, Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змії… І засохли мої сльози, Сльози молодії.

ТРИ ЛІТА

Укороти, боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить.

Мар'яна-черниця

Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має?

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине;

І то лихо - Попереду знати, Що нам в світі зострінеться...

О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки!

Хотілося б... Густенька каша, Та каша, бачте, та не наша, А наш несолений куліш — Як знаєш, так його і їж.

ПЕТРУСЬ

...Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить.

Мар'яна-черниця

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе. Так і доля: того лама, Того нагинає; Мене котить, а де спинить, І сама не знає...

Мар'яна-черниця