Читай українське
- 408 книг
Ваша оценка"Санта Лучія в кирзових чоботях» — художня повість, написана на основі реальних подій, зокрема — життя італійки Леа Сорезіни, яку в 1950-х роках доля занесла в Україну, в село Осітну Христинівського району. А також — доль численних українських заробітчанок, які заполонили нині терена Італії.
Рейтинг LiveLib
4,0
1 оценка
- 50%
- 4100%
- 30%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 1Хотят прочитать 8
Рецензии
Zelenooka24 января 2016Леа Сорезіні й українським Наталям присвячується (від автора)Читать далееІсторія перша. Італійка після раптової смерті чоловіка-українця з трьома дітьми на руках не має можливості повернутись до своїх батьків, бо заборонено. Лишається одне: рідне село чоловіка. Не знаючи мови, звичаїв, не маючи ніякого досвіду важкої сільської праці... Але люди добрі, тож треба якось звикати і вчитись радіти життю.
Наступного дня двері свекрушиної хати не зачинялись.
Ішли селяни, вражені чужинчиною бідою. Несли, хто що міг: збіжжя, сало, полотно, зболені, відірвані від серця копійки.
... Але тут, у цих людей, - по-іншому. Здається, чим тяжче їм доводиться працювати, тим більше вони співають! Лея це й на собі помітила. Жили від натуги тріщать, сонце шкварить, а теж би підтягла тихеньким голоском! Уже нащо немічна стара Макарчучка, а, сапаючи буряки, співає, аж луна розлягається! Бідкається, що співала б іще гучніше, якби не постійні головні болі. То вона, сердега, чоло буряковою гичкою обв'яже - і вперед із піснею та з сапкою!
... І за собою Лея стала помічати, що інакше сприймає ту чи ту прикрість. Ніколи в житті так багато не сміялась і так багато не співала!Історія друга. Заробітчанка Наталя доглядає стареньку італійку, зустрічаюсь у церкві з такими ж українками-робітницями, обговорюючи свої проблеми й тужачи за рідною землею.
Зненацька хтось крикнув:
- Дивіться, журавлі!
Всі підвели голови.
Лелечко! В підхмар'ї летів стрімкий журавлиний ключ! Птахи сумно й рівномірно помахували крилами. Час від часу згори долинало їхнє сумовите "кру"...
- Журавлі! Журавлі! Журавлі! - зворушено шепотіли дівчата.
- На Україну полетіли! - підсумувала Наталя Миколаївна. Вона читала про їхні міграції. Зупиняться ще посеред Італії, потім - у Карпатах... Ще від зими починають свою подорож додому!
- Вони - як ми... - тулила до уст і очей тремтячі долоні, змочені солоними слізьми, Тетяна. - Кудись летять, летять, летять...
Гуртик жіночок на пагорбі коло хлопця-індуса готовий був підхопитися в небо услід за своїми птахами...
Натомість злітала над горами тільки пісня.
5 понравилось394
Цитаты
- Zelenooka18 февраля 20162 понравилось680
Подборки с этой книгой
Сучасна українська жіноча проза
- 65 книг