Санта Лучія в кирзових чоботях

Рейтинг LiveLib

4,0

1 оценка

• 5
  0%
• 4
  100%
• 3
  0%
• 2
  0%
• 1
  0%

Ваша оценка

Отметить эмоции

Прочитали 1Хотят прочитать 8

Рецензии

• 

  Zelenooka24 января 2016 г.

  Леа Сорезіні й українським Наталям присвячується (від автора)
  

  Історія перша. Італійка після раптової смерті чоловіка-українця з трьома дітьми на руках не має можливості повернутись до своїх батьків, бо заборонено. Лишається одне: рідне село чоловіка. Не знаючи мови, звичаїв, не маючи ніякого досвіду важкої сільської праці... Але люди добрі, тож треба якось звикати і вчитись радіти життю.
  

  
  Наступного дня двері свекрушиної хати не зачинялись.
  Ішли селяни, вражені чужинчиною бідою. Несли, хто що міг: збіжжя, сало, полотно, зболені, відірвані від серця копійки.
  ... Але тут, у цих людей, - по-іншому. Здається, чим тяжче їм доводиться працювати, тим більше вони співають! Лея це й на собі помітила. Жили від натуги тріщать, сонце шкварить, а теж би підтягла тихеньким голоском! Уже нащо немічна стара Макарчучка, а, сапаючи буряки, співає, аж луна розлягається! Бідкається, що співала б іще гучніше, якби не постійні головні болі. То вона, сердега, чоло буряковою гичкою обв'яже - і вперед із піснею та з сапкою!
  ... І за собою Лея стала помічати, що інакше сприймає ту чи ту прикрість. Ніколи в житті так багато не сміялась і так багато не співала!
  

  Історія друга. Заробітчанка Наталя доглядає стареньку італійку, зустрічаюсь у церкві з такими ж українками-робітницями, обговорюючи свої проблеми й тужачи за рідною землею.
  

  
  

  Зненацька хтось крикнув:

  - Дивіться, журавлі!

  Всі підвели голови.

  Лелечко! В підхмар'ї летів стрімкий журавлиний ключ! Птахи сумно й рівномірно помахували крилами. Час від часу згори долинало їхнє сумовите "кру"...

  - Журавлі! Журавлі! Журавлі! - зворушено шепотіли дівчата.

  - На Україну полетіли! - підсумувала Наталя Миколаївна. Вона читала про їхні міграції. Зупиняться ще посеред Італії, потім - у Карпатах... Ще від зими починають свою подорож додому!

  - Вони - як ми... - тулила до уст і очей тремтячі долоні, змочені солоними слізьми, Тетяна. - Кудись летять, летять, летять...

  Гуртик жіночок на пагорбі коло хлопця-індуса готовий був підхопитися в небо услід за своїми птахами...

  Натомість злітала над горами тільки пісня.
  

  Читать далее

  5

  392

Цитаты

• 

  Zelenooka18 февраля 2016 г.

  Але тут, у цих людей, - по-іншому. Здається, чим тяжче їм доводиться працювати, тим більше вони співають! Лея це й на собі помітила. Жили від натуги тріщать, сонце шкварить, а теж би підтягла тихеньким голоском! Уже нащо немічна стара Макарчучка, а, сапаючи буряки, співає, аж луна розлягається! Бідкається, що співала б іще гучніше, якби не постійні головні болі. То вона, сердега, чоло буряковою гичкою обв'яже - і вперед із піснею та з сапкою!

  2

  676

Подборки с этой книгой

• 

  Читай українське

  • Natali39419
  • 408 книг
• 

  Сучасна українська жіноча проза

  • Melrin
  • 65 книг