Цитаты из книги Покров

126 предків до сьомого коліна по батьківській і материнській лініях. У додатковому скелеті людини сто двадцять шість кісток. Наче сім колін предків. А голова, хребет, навколо серця - то основний. Чому так? Хоч які предки, думай своєю башкою? Май свій стрижень, дай волю своєму серцю?

Жити не страшно, квітко моя, коли бабуся поряд. Бабуся і не таким пердунам підсрачників давала...

В країні другий тиждень поспіль набирав силу, вирував, не видихався Майдан, спонукав до дії змушував по-іншому дивитись на близьких і рідних: це ж і вони мордуються? І хоч Аїда Озерова категорично не сприймала революційних подій, із подивом усвідомлювала: у її душі теж... з'явився Майдан Незалежності - ламав звичні уявлення, відвойовуючи собі все більшу територію, ярив серце, вимагав вчинків, бив у мозок: "Так далі жити не можна!"

У людини є тільки одна перевага - її гідність. А творчість - не привілей для обраних. Вільна творчість притаманна кожній людині, коли позбавляється рабського ярма.

Хто завтрашнього дня страшиться — сьогодні не живе, а Майдан жив, натхненно і вперто розливав навкруги хвилі жаданої волі, як гідності: по бруду, зламаних лавках, автопокришках, зім’ятих пластикових стаканчиках — форма танула, поступаючись місцем суті. Хіба воля буває чистенькою, як відпрасований фрак? Коли це воля пахла парфумами? Тільки потом… Чому ж ти, Боже, не дав, щоби тільки потом. Не кров’ю…

Колись я напишу спогади про ці дні, - у вільну хвилинку зустрічалися біля Архистратига, Пітер переповідав Мар'яні події дня: помагав хлопцям викладати барикаду з бруківки, навчився робити коктейлі Молотова, варити куліш, а ще знає тепер гімн України. - Ще не вмерла... - співав тихо. - Про все те напишеш? - Найперше напишу: тут не було брехні.

- Кого ти рвешся зігрівати, Валю? - спитала раптом зі щирим жалем. - Ти сам он геть промерз... Валя завмер. Глянув на дружину чисто-ясно. - Аби серце горіло, Адочко. Серце не підведе - поведе тільки туди, де людина має бути.

Вимогам часу неможливо відвести певний час.

То різні речі: надумати здивувати когось і просто жити, викликаючи щире здивування людей.

У нашому роду жінки народжують тільки від коханих.

Навіщо ти її Аїдою назвала? Щоб вона все життя себе місяцеходом посеред тракторів вважала?

Хочеш загубити душу - загуби її золотом.

... свобода волі - першопричина злетів людського духу.

— У всі війни так… — Ярко присів поряд, взяв Мар’янину долоню у свої руки. — Приходили чотирнадцятирічні: «Уже вісімнадцять маємо! Хочемо до бою!» Їм вірили не тому, що хотіли дітьми фронти закривати. Підлітки дорослішали. І їм направду ставало вісімнадцять.

Повір, не обов'язково фізично бути на Майдані, Майдан - усюди.

За кілька кварталів від Майдану столиця жила звичайним життям, наче поряд не вбивали людей. Крамниці відчиняли двері, заманювали знижками: «Тільки у нас до 70% на всю зимову колекцію!». Ресторани і кав’ярні пропонували «нове, надзвичайне меню»… Роззиралася ошелешено: як?.. Як таке може бути?..

— Сім’ю треба докупи збирати, тато, — тихо і грізно шепотіла Мар’яна. — У сім’ї всяке може статися. Мама — не така вже й праведниця, з мріями своїми совковими… Хіба вона винувата, що іншого ніколи не бачила? Бабцю треба знайти. Вона злодюжка, тату. Чесно! Справжня злодюжка і крадійка… мабуть. Але вона — наша. З нашої сім’ї. Як ми її покинемо? Не можна… Не можна, щоби в сім’ї… свої своїх же вбивали! Щоби розліталися на різні боки без вороття, як чужі. Чуєш?

Коли це фарцювальники злодіями були? Усе по-чесному: купив, зробив націнку, продав. Зараз хіба не так?

І пам'ятай: хто не має сумнівів, той не має голови!

Він – як з журналу, ти... з газети про чергу біля служби зайнятості.