Мій тато став зіркою

Зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею пастельками тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички.

Рейтинг LiveLib

4,0

16 оценок

5
44%
4
38%
3
0%
2
13%
1
6%

Ваша оценка

Прочитали 19Хотят прочитать 7

Рецензии

Аноним23 марта 2019 г.
Сьогодні ми прочитали, мабуть, найважчу, найтрагічнішу дитячу книгу з недитячою темою смерті... Наскільки важко дитині повірити, змиритися з тим, що вже нема й ніколи не буде найголовнішої людини в її житті... Що залишається донечці чи синочку? Спогади – теплі обійми, добра посмішка, сніжинки у волоссі, а ще – уявити, що відсьогодні тато – це зірка в небі. Зірку не завжди можна побачити крізь хмари, а ось заплющити очі і згадати тата можна завжди.
Так несправедливо обірвалося життя Героїв на Майдані, так жорстоко з кожним днем вже майже п’ять років рветься життя тисяч Героїв на війні... А як жити тим, для кого тато, брат, чоловік, син – це все, це увесь світ? Як втішитися їм? Як вони зможуть знов повірити в диво? Хто замінить їм найдорожче?
Так, час лікує, але для дітей та, особливо, для батьків ця біль – назавжди. Їм залишається тільки надія, що колись вони обов’язково зустрінуться... Можливо, зірками на небі...
Найбільш запам’ятався епізод, коли діти написали на піску слово „війна”, а потім стерли його, наче нічого й не було. Ось так – взяти і стерти. Чому ж не можна стерти реальну потвору-війну?..
Читать далее
7
764

Все рецензии

Цитаты

Аноним16 мая 2018 г.
— Доцю, сонечко, ми переможемо, — шепоче тато мені на вухо. І я розумію: шепоче він не тому, що звіряє якусь таємницю, а просто від щастя. Колись мама казала, що щасливі люди часто говорять пошепки. Мені трішки лоскітно, і я подумки сміюся.
4
941