Льонтом

А поговорімо, друзі, про малу «мандрівну» прозу. Крайня книга, прочитана мною в цьому жанрі – «Льонтом» Богдана Ославського від Діскурсусу. Книжечка зайшла мені на одному подиху. Але зовсім не тому, що невеличка (і тим паче, в ній не бракує сенсовності). Вона просто написана від душі і для душі, глибоко, щиро. Навіть не скажеш, що «Льонтом» – це дебютна книга молодого автора, – настільки виважене і зріле його письмо. Кілька слів щодо сюжету. Він зовсім не новий – це ще одна версія «заміток подорожнього». Тільки от маршрут мандрівки дуже незвичний. Ославський разом з дружиною подався не в облюблені туристами місця, де ол-інклюзів, комфорт і лакшері. Вони помандрували автостопом у країни Центральної Азії: • Казахстан • Узбекистан • Таджикистан • Киргизстан. Для багатьох це звучить рівнозначно «дупі світу». Бо зрозуміло, що там не те що про комфорт не йдеться, а іноді навіть й про безпеку. У своїй подорожі Богдан читав збірку «Фадо» Анджея Стасюка, нею він і надиха́вся. Я сама не так давно читала «Фадо» (nota bene – зробити на неї фотовідгук!), і та книжечка мені дуже полюбилася. Тож полюбився і «Льонтом», інакше і не могло бути, бо Ославський таки зумів не лише віднайти точки дотику різних цивілізацій, а й настроєво наблизитися до Стасюка. Гарно вийшло.

Для мене ця книга стала дуже приємною несподіванкою, напевне, я щодо неї не мала ніяких очікувань, а отримала повну купу позитиву від прочитання цих простих і добрих історій, які читаєш і ниби стаєш ще одним їх героєм. Льонтом, хто як і я не знає – це на діалекті села Велика Кам'янка Івано-Франківської області "ходити без діла, вештатися". Читаючи пригоди автора країнами Азії (Грузія, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргистан) усвідомлюєш привабливість цих країн порівнянно з іншими більш популяними маршрутами, бо їхня основна окраса - це люди, хочеться самому закинути рюкзака на плече і пережити щось подібне.