Порох із драконових кісток

Марта на прізвисько Відьма — звичайна старшокласниця. Відтоді, як батько поїхав на заробітки, вона живе удвох із мачухою, яку терпіти не може. Марта мріє вирватися з рідного містечка, а для цього сумлінно вчиться й підробляє в Інкубаторі. Однак зароблених грошей навряд чи вистачить на платне навчання в столичному універі. І тому в Марти є ще один приробіток: вона потай викопує, нейтралізує і збуває токсичні кістки. Кістки драконів. Перша книга дилогії «Сезон Кіноварі» складається з 13 розділів...

Жанры

Книга из цикла

Сезон Кіноварі

Порох із драконових кісток

Володимир Арєнєв

(51)

Дитя песиголовців

Володимир Арєнєв

4,3

(30)

Рейтинг LiveLib

4,0

51 оценка

5
33%
4
45%
3
20%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 53Хотят прочитать 44

Рецензии

reader-1024598525 июля 2017 г.
Помните знаменитую шварцевскую пьесу? Когда Ланселот убил Дракона, его ждал небольшой сюрпризец. Оказалось, что для власти над людишками совершенно не обязателен Дракон как таковой — вполне достаточно того, что в головах этих самых людишек существует идея дракона. Но это было не самое худшее.
И даже то, что Дракон оказался не один — это тоже было не самое худшее. Про это не сказано у Шварца, но вполне логичным это было: «на Земле весь род людской», знаете ли, генерирует столько ненависти, злобы, зависти, алчности и тому подобных эмоций… тут хватит гораздо, гораздо больше, чем на одного. И хватило.
Дальше...
Даже, знаете ли, с переизбытком. Таким, знаете ли, переизбытком, что даже сами драконы от этого в конце концов передóхли… хотя, может, и не только от этого, чёрт их знает, этих драконов. Не так уж оно и важно. Потому что вроде как хорошо же, нет?
Хорошо, да не дюже. Потому что — и вот это уже самое худшее! — все вышеперечисленные эмоции, в драконах сконцентрированные, никуда не делись. В полном соответствии с законами сохранения. И там, где дохли драконы, остались валяться ихние кости, и места те… В общем, хреновые это места. Совсем хреновые. Не те это места, куда стóит ходить. Вот.
То есть даже приближаться к ним никак не рекомендуется. Обычного человека магически заколбасит так, что мало не покажется никому (чем крупнее кость, тем сильнее заколбасит, опять же по законам сохранения). Но бывают люди с особым талантом — те могут «усыпить» древние кости, и тогда их можно будет взять в руки, перемолоть в порошок… а у порошка того весьма широкий спектр применения. Яды, наркотические присадки, ну вы поняли.
Главная героиня книги — школьница, которая таким талантом обладает. И мутит вместе с друзьями-одноклассниками маленький бизнес. Девочку понять можно: не за горами выпуск, хочется поступить в университет, а денежку на это где ж взять? И было у неё всё более-менее нормально (не считая некоторых проблем в семье, но это у многих так, у неё ещё не самый худший вариант)… а потом грянуло.
На руках партия товара, однако старшеклассник, через которого предполагалось сбыть, арестован за это самое и погиб при попытке бегства, тут девочке и её одноклассникам открывается нехорошая правда об их маленьком бизнесе — до этого они наивно полагали, что «усыплённые» при выкапывании кости становятся безвредными (за исключением, естественно, чисто фармакологического действия). В стране стремительно закручиваются гайки, избавиться от товара (даже путём выбрасывания на помойку) вдруг становится решительно невозможно, а тут в школе появляется загадочный обаятельный учитель и он же учёный, поставивший целью сделать людей неподвластными магии драконьих костей — для каковых опытов ему как раз остро нужен товар…
Мультисказочная реальность этой книжки не то чтобы совсем шварцевская (вот именно такой реальности у Шварца ни в одной пьесе нет, хотя «Тень» и близка)… но по духу — шварцевская вполне. Буквально с первого взгляда угадываются отсылки к гофмановскому «Щелкунчику» и андерсеновскому «Огниву»… и, пожалуй, хватит об этом, а то читать будет неинтересно. А уж вот это абсолютно в духе Шварца:

— Никто, — наставительно сказал человечек, — никто не смеет умирать, если мы ему запретили. И никто не будет умирать. Даже если его убили.

И это не метафора, а самая что ни на есть тамошняя реальность. Там нельзя погибнуть на необъявленной войне, потому что тебя же там официально не было. Не говоря уж о том, что самóй войны-то официально не было — было… хм… оказание помощи где-то «там вдали за рекой», нет-нет, никаких военных действий, что вы, добровольцы на заработки ездили…
Параллели чувствуете? Есть в книге и немалый антиутопический элемент, в коем изрядно чувствуется её происхождение, но тут давайте подробнее.
«Порох из драконьих костей» был написан в 2015 и тогда же опубликован по-украински. Книга декларируется как первый том будущей трилогии «Эпоха Киновари» (второй должен называться «Драконьи Сироты», и вполне возможно, что он уже написан). Номинировалась на премию «Книгуру», дошла до финала. В 2016 был опубликован на русском языке журнальный вариант — «Октябрь» № 6, там же, где и «Звездолёт с перебитым крылом» Веркина.
Несколько месяцев журнал стоял на полке, я всё нацеливался «Порох» оттуда прочитать, но толком нацелиться не успел — дали почитать ту самую украинскую книжку. Прочитал, и буквально через несколько дней наткнулся в сети на полный русский текст. :)
Насколько я понимаю, оба варианта — и русский, и украинский, — являются авторскими и равно оригинальными. Русского бумажного издания на момент написания этих строк (24/07/2017) пока не существует… найти, по крайней мере, ничего не удалось. Ищите электронку, оно доступно. На букмэйте, например, по подписке есть.
Читать же определённо стоит, ибо качественное подростковое фэнтэзи. Городское, в современном антураже. С современными — очень современными и своевременными — реалиями. Да-да, это я с намёком на ту самую антиутопичность. Я себе позволю ещё только одну цитату, которую всячески рекомендую к практическому применению:

Запомни главное: никогда не связывайся с властью. С, хэ-хэ, государством. С ним хлебно и тепло, и живот не болит, но в конце концов у тебя останется два выхода, девочка. Молча жрать яд или торговать им. Хотя, если подумать, разницы между ними никакой.
Золотые слова.
Читать далее
8
740
GorgoneChatta22 января 2019 г.
Неймовірна книга
Людии!!! Людииии!!! Це ж прекрасно! Це просто ні в які рамки не лізе, як це прекрасно!
Так, тихо. Треба заспокоїтися та розкласти все по поличках.
Почнімо, чи що.
Отже, склалось так, що з автором я познайомилася раніше, ніж з його книгами) Це було на Книжковій Толоці в Запоріжжі, де я дивом потрапляла на кожну презентацію Володимира Арєнєва. Мені сподобалось його слухати. Як виявилося - читати його ще краще.
Але спочатку мені так не здавалося. Після перших 70 сторінок, я, нічого не розуміючи, думала, що не стати мені фанаткою Арєнєва ( а так хотілося), і що доведеться ставити оцінку 3. Е ні, не вийшло. Мені настільки сподобалось, що на наступний після прочитання першої книги день (а дочитала я вночі, інакше поїхала б в книжковий одразу ж), я зірвалась з місця та поїхала купувати другу книгу (а вона ще краща за першу!). Так, не забуваємо про полички. Отже, детальніше:
Сюжет:
Загалом, це навіть не сюжет. Це цілий переписанний Всесвіт. Це начебто й наш світ, й не наш. Люди - такі самі як ми, розмовляють тією самою мовою, живуть в країні, яка схожа на нашу. Але все не так. Тією країною колись правили дракони, які чомусь почали гинути та падати. Тепер їхні кісти знаходить, збирає та продає дівчина на ім"я Марта. Я не можу втриматись від спойлерів, тому що це нереально. Тому що нереально стримати подиву від тих речей, що я вичитала з цієї книжки. З поваги до майбутніх читачів, я винесла перелік дивностей (які мені здаються настільки неймовірно классними, наскільки дивними) в спойлер, але якщо ви хочете як слід підготувати свої нерви до прочитання книги, можете прочитати. Життєво - небезпечних спойлерів там немає, тільки дивності:

В цій книжці...
Доять собак.
Оживляють людей за допомогою лимону.
Замість Великої Вітчизняної, була Пацюча війна ( якщо я правильно все зрозуміла).
Людей, на яких впав дракон, перенесло на 50 років вперед.
Щоб знешкодити кісти, треба станцювати коло них та посипати святковим конфетті.
Оживлені лимоном мерці їдять яблука (особливий сорт), щоб... Щоб що? Вижити? Не перетворитись на труп? Щоб їхні сни не розповзались світом та не нападали на людей? Щоо? Господи, що не так зі мною та цією книжкою?
Спочатку на полі, де є кістки, пахне карамельною фабрикою.

Ну, скажіть, це ж просто шизанутись (вибачте) можна,а!?
Власні враження:
Ви ще не зрозуміли? Це просто здуріти, яка книжка. Вона винесла мені мізки, вона заплутала, вона змусила нервувати за судомно заковтувати сторінки, одна за одною, вона перевернула світогляд та ще багато - багато речей накоїла зі мною. Ось такі мають бути сучасні книжки. Ось такі, беріть приклад. Коли багато загадок - але ти читаєш, та впевнюєшся, що відповіді тобі дадуть. Коли знаєш, що на цьому шаховому полі ще багато ходів, і кожен буде конем (!), і ти напружено спостерігаєш, що буде далі.
Більше я сказати не можу. Більше буде в рецензії (якщо я її напишу) на другу книгу, та в тому випадку, якщо...
БУДЕ ДОПИСАНА ТРЕТЯ КНИГААА!!! ЦЕ ТАК ВАЖКО ЧЕКАТИ НА ЗАВЕРШЕННЯ ТРИЛОГІЇ, ЩО Я ПРОСТО ПОМИРАЮ!!! ВОЛОДИМИР АРЄНЄВ, НАПИШІТЬ "ДРАКОНОВІ СИРОТИ" СКОРІШЕ, ІНАКШЕ ОДИН ВАШ ЧИТАЧ ПОМРЕ ВІД СЕРЦЕВОГО НАПАДУ. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
Дякую за увагу і вам,ті хто прочитав цю рецензію, а також вибачте за те, як вона написана) Можливо, роки через 2, коли я відійду від цієї книги, я перепишу рецензію, і вона буде адекватна, послідовна та дуже - дуже довга.
Але, здається мені, від цієї книги я відійду не через два роки.
І не через три.
І не через десять.
Читать далее
4
739
low29 августа 2020 г.
Існує, значить, у деякому всесвіті невеличке містечко із назвою Ортинськ.
Звичайне таке містечко, майже нічим не виділяється з-поміж тисяч таких самих містечок, окрім однієї речі - подеколи ви можете знайти у землі драконові кістки. Так, це не те щоб дуже звичайні кістки, є у них деякі магічні властивості. Але й доторкнутися до них ви теж просто так не зможете, спочатку їх треба знешкодити. У цьому місті такими речами займаються єгері, спеціально відведені для цієї справи людиська.
Живе у Ортинську дівчина, школярка, Марта, і є у неї деяких хист до знешкодження оцих самих кісток. Саме через це у колі найближчих друзів, з якими вони шукать ці кістки, її називають Відьмою. Жартома, звісно.
Так от. Нащо людям потрібні ці кістки? Навіть знешкоджені вони можуть використовуватися багатьма способами - перетерті на порошок кістки додають до спиртного та наркотиків, із них роблять щурячу отруту, etc. Підпільно, звісно, закон взагалі забороняє використання драконячих кісток.
Що мені сподобалося у цьому творі, так це, світ. Він тут дуже цікавий, заворожуючий. Він не пояснений розгорнуто, підказки треба шукати у дрібницях, у натяках, у недоговореннях, і це цікаво.
Оцінюю цей твір на 8 симпатичних дівчин з каштановим волоссям з 10, я ледь стримався не почати читати одразу другий том, бо третього ще нема:(
І, доречі, шкода, що масовому читачу дістався пейпербек без ілюстрацій Продана, хотілося б побачити, які вони там
Читать далее
2
428

Все рецензии

Цитаты

ElenaOO17 декабря 2019 г.
Немає ніякого абсолютного зла, - відрубав пан Клеменс. - І добра теж немає. Це нісенітниця, вигадка. Зло завжди дуже конкретне. І завжди дуже індивідуальне. Зло - це те, що завдає одна людина іншій: свідомо, абсолютно точно розуміючи, якими будуть наслідки. Жадаючи цих наслідків. Насолождуючись ними.
6
200
reader-1024598515 августа 2017 г.
— Нет никакого абсолютного зла, — отрезал господин Клеменс. — И добра тоже нет. Это вздор, выдумка. Зло всегда очень конкретно. И всегда очень индивидуально. Зло — это то, что причиняет один человек другому: сознательно, полностью понимая, каковы будут последствия его поступка. Желая их. Наслаждаясь ими.
2
195
reader-1024598515 августа 2017 г.
Марта за последние полгода привыкла к тому, что как ни новости, так очередные сообщения о препятствиях, которые мы с лёгкостью и честью преодолеем. Причём обещали преодолеть сплошь тётки в дорогих костюмах и мужики, у которых подбородок был побольше, чем Мартина грудь. Она прям видела, как эти вот всё бросят и ринутся преодолевать.
2
114