Цитаты из книги Русалочка

Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає. Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг. Люди сідають у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший ... І все марно. Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе. Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету. - Краще приходь завжди в один і той же час, - попросив Лис. - Ось, наприклад, якщо ти будеш приходити в 4 годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим. А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце ... Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, і їх дуже втомлює без кінця дітям все пояснювати і розтлумачувати. - На твоїй планеті, - сказав маленький принц, - люди вирощують в одному саду п'ять тисяч троянд ... і не знаходять того, що шукають ... - Чи не знаходять, - погодився я. - А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді ... - A де ж люди? - Знову заговорив нарешті Маленький принц. - У пустелі так самотньо ... - Серед людей теж самотньо. У людей вже не вистачає часу щось пізнавати. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких торговців, що продавали б приятелів, і тому люди не мають приятелів. Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах герань, а на даху голубів», - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!» Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Ловить він метеликів? »Вони запитують:« Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько? »І після цього уявляють, що дізналися про людину. Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на західне небо, варто тільки захотіти. - Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене! - А що для цього треба зробити? - Запитав Маленький принц. - Треба запастися терпінням, - відповів Лис. - Спершу сядь он там, віддалік, на траву. Ось так. Я буду на тебе скоса поглядати, а ти мовчи. Але з кожним днем ​​сідай трохи ближче ... Ти завжди у відповідаєш за того, кого приручив. - Одного разу я за один день бачив сонячний захід сорок і три рази! І трохи згодом додав: - Знаєш ... коли дуже сумно, приємно помилуватися, як заходить сонце ... - Значить, у той день, коли ти бачив сорок і три заходи, тобі було дуже сумно? Слова тільки заважають розуміти один одного. - Ви гарні, але порожні, - продовжував Маленький принц. - Заради вас не захочеться померти. Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою троянду, скаже, що вона точно така ж, як ви. Але мені вона одна дорожча за всіх вас. Адже це її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох або трьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав, як вона скаржилася і як хвалилась, я прислухався до неї, навіть коли вона замовкала. Вона моя. Хотів би я знати, навіщо зірки світяться. Напевно, потім, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою. Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто милуватися ними і дихати їхніми пахощами. Мій квітка наповнила пахощами всю мою планету, а я не вмів їй радіти. Добре, коли є друг, нехай навіть треба померти. Любов - це коли нічого не соромно, нічого не страшно, розумієте? Коли тебе не підведуть, не зрадять. Коли вірять. Він не відповів на жодне моє питання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не так? Якщо ти любиш квітку - єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка ...» Маленький принц