Щасливий

Мало того, що історія головної героїні цілком реальна, (всі імена змінені) так і книга насправді виявляється вельми багатогранною, і в першу чергу завдяки письменницькому таланту авторки. От ми читаємо перші 50 сторінок і з’являється головна інтрига — то що, дитина ще може вижити? Але як? І от поки ми на гачку, авторка уміло розкриває всі сторони ситуації, що склалася.

Наприклад, мама — українка, а батько — мусульманин. Як вони знайшли одне одного? І як їм живеться у Вінниці? Ці, здавалося б, прості побутові питання викривають масу помилкових упереджень та стереотипів, які ми, українці, маємо. Або ще одна тема книги — це українська медицина, тяжко хвора радянським бюрократизмом та бездушністю, а інколи й некомпетентністю багатьох лікарів.

Оскільки події відбуваються у Вінниці, Вікторія Гранецька встигла на трьохстах сторінках передати чарівний дух міста за допомогою лаконічних описів, деінде легенд і рефлексій персонажів.

Підбиваючи підсумки, скажу, що це знову ж таки більше проза не стільки жіноча, скільки про жінок, і в даному випадку, про їх любов, і до чоловіка, і до дитини. Це те, що нам, чоловікам ніколи не буде дано пізнати, і саме тому нам важливо читати такі книжки і пізнавати наших жінок для їхнього і нашого ж щастя.