Для найважливіших речей завжди найтяжче знайти слова. Ти соромишся їх, бо, утілені в словах, вони завше маліють — слова стискають речі, що здавалися неосяжними, поки були у твоїй голові, і стали невеличкими, коли їх звідти видобули. Однак усе не так просто, скажи? Найважливіші речі зберігаються дуже близько від тайника твого серця, як дороговкази до скарбу, що його твої люті вороги залюбки викрали б у тебе з-під носа. І часом ти наважуєшся на зізнання, що коштують тобі дуже дорого, а люди тільки дивляться на тебе якось дивно, узагалі не розуміючи, що ти сказав чи чому ти вирішив, що це аж так важливо, і плакав, поки це вимовляв. Оце, по-моєму, найгірше. Коли таємниця лишається під замком не від браку оповідача, а від браку слухача, який би її зрозумів.
"Тiло"