Возвращение в приют

"Ярмарок потемнів - зникло не тільки світло, а й кольори. Усе здавалалося якимось тьмяним. Він більше не дивився на чоловіка на ходулях, а обзирав людей наколо. Через усіх цих дорослих він почувався дуже малим.
Тістечка і попкорн. У животі бурчало, але він мав лише кілька даймів і добре знав, на що хоче їх витратити.
Він знав, куди йти, і не звертав жодної уваги на глузливі голоси, які гукали його з темних щілин між наметами і причепами.

• Деніеле, ходи гратися... Ходи гратися...

• Тільки подивіться, хто до нас прийшов, - сказав чоловік, підіймаючись із металевого стільця. - Ти приніс свої квитки, хлопче?
• Так, сер.
• Але найважливіше - ти взяв свою гостру дитячу допитливість?
• Так, сер, узяв.
• Ну, тоді у мене є для тебе ось це... - Чоловік відкинув полу свого фрака і вийняв камінь на довгому срібному ланцюжку. Камінь бів довгастий, червоний і виблискував, наче палюча зірка. - Не відводь очей від зірки, хлопче, слідкуй за її рухом. Слухай мій голос, єдиний звук у цілому світі..."

"Він стояв на порозі старого пошарпаного будинку, стоптуючи з черевичків свіжу багнюку. В руці він тримав парасолю і струшував з неї краплинки дощу. Глянув на циферблат до блиску начищеного старого кишенького годинника і раптом відчув, що цей візик викликає у нього страшенну нудьгу. У нього стільки справ. І чого він витрачає свій час на цих недоумків і кретинів.
Його думки обірвав Гаррі, що якраз дошкандибав до їдальні. У кімнаті рядами стояли сірі товсті напхані листами мішки, що нагадували перевернутих на бік свиней. Він підійшов до одного з них, тицьнув ногою, від чого Гаррі різко відсахнувся. Начхати. Гаррі, як і всі вони, лише маленька людина, маленька річ. Та маленькі речі можна примусити рости, і це, він знав, було його покликанням.

• листи, листи, і жодного для мене, - приказував Гаррі, схиляючись над мішком, голублячи їх, як дбайливий батько. - Ніколи навіть одненького листа для мене.
• Вони всі для тебе, Гаррі. Ти доглядач цих листів. Їх хранитель. Це дає тобі владу. Ти відносиш листи туди, де їм місце. Принаймі на якийсь час усі ці листи для тебе. - Ці слова заспокоїли чоловіка; він припинив нервово заправляти за вуха пасма довгого волосся. - Але ти знову був неслухняний, правда, Гаррі? Ти знову пхав носа не у свої справи, ти знову читав те, що тобі не слід читати.
• Так, неслухняний. Так, мені не слід... - Гаррі заправив пасмо за вухо, тоді ще раз і ще раз.

• Хто цього разу?
• Дівчата. Дівчата пишуть листи одна одній, але ніколи не пишуть мені. Листи, листи, і жодного для мене.
• Я вже казав, Гаррі, що всі вони для тебе, нехай навіть тимчасово. Як ти через це почуваєшся?
• Добре. Я почуваюся добре. - Гаррі, скривлений і згорблений, трохи випростався.
• Я тут не для того, щоб лікувати тебе. - Він знову глянув на кишенькового годинника. Спізнюється. Ну що ж. Він відчинив ланцюжка і стиснув у долоні теплий металевий корпус. - Тому розслабся. Я тут не для того, щоб лікувати тебе, Гаррі... - Він посміхнувся і кивком підкликав чоловіка до себе. - Я тут для того, щоб звільнити тебе".