Я, Шонік і Шпіцберген

Большинство моих знакомых в курсе, что я не читаю на украинском языке. Данное произведение стало исключением. Читала вслух книгу мужу vovaboo87 , пока он работал. Поскольку она очень маленькая, то я особо и не сопротивлялась. Там всего 27 страниц текста, все остальное место в книге занимают тексты песен со всех альбомов. А это не мало.... В любом случае, за эти 27 страниц, мы наржались. Очень громко! Особенности рассказа... Скрябин не брезгует самокритичностью и небольшим количеством нецензурных слов. Которые не портят произведение, а наоборот его украшают.

«Віскі з колою і з льодом. Вона заходить в горло так, ніби казковий водопад з верхівок гір вливається у хвилі фйорду. Верхнє піднебіння зморщується від насолоди так, як зжимається ваша дупа в момент вільного падіння на американських гірках. Всі рецептори ротової порожнини кричать «Ура!» «УРА!»… І тихо вмирають разом з інтелектом, для того щоб завтра зранку встати і відчути різкий запах тисячі невидимих котів, які нагадили вам на зуби. Щелепи починають дрібнесенько цокотати від передсмаку наступаючого оргазму. Це алкоголізм.»

Больше всех мне понравился "герой" по имени Шоник. Который имеет особенность пускать газы во всеуслышание и не стесняется этого. Что самое интересное, меня это не смутило и не вызвало возмущения по этому поводу. Наоборот, было очень смешно. Как обязательный элемент рассказа, без которого было бы не так весело. Я думаю, в этой поездке, им самим было смешно из-за этого. Или, во всяком случае, не скучно.

Знайте, якщо Ваш близький родич або друг коли читає і постійно всюди то хіхікає, намагаючись втримати буревій сміху, то робить це невдало і починає заливатись до сліз- майже напевно у нього в руках книга Андрія Кузьменка, і треба швиденько ставати в чергу за примірником. Просто нереальний оповідач, з фантастичним почуттям гумору... коли завершив читати дві книги, видані раніше, дуже шкодував, що це все, не буде ще однієї почутої історії, аж раптом згадується в дії закон - "обережніше з мріями" ... Історія незакінчена, проте, повернутись навіть на 30 сторінок до цієї людини - було превеликим задоволенням! Ну, і за традицією його книг- поетичний бонус...