Чудовий роман! Стилістично витриманий, лінгвістично розкутий, живий! Такий медитативний, дещо філософський, неспішний, спонукаючий до самозанурення роман. Він наштовхує на думку (чи то вже задум) покопатися у минулому своїх дідів, вивідати таємниці, що вкрилися порохами забуття. Можливо, це допоможе зрозуміти сутність теперішніх їхніх вчинків. Так як це відбулося з Гордієм та його «жінками».
Три сестри, Софія, Мія та Лія живуть собі на хуторі Очеретянок в вигаданому містечку Приграддя в триквартирному будинку. Живуть так, як їм заповідав дід Гордій та баба Устя, хоча ті вже давненько померли. Живуть, ідучи по протоптаній Гордієм доріжці, не зважають на власні бажання та вподобання (навіть не наважуються чогось забажати для себе), живуть чужим життям. Таємнича червона кімната, де зі стін та фіранок шукають твого погляду червоні маки. Маки… Так символічно та змістовно! Маки… така неординарна квітка. Вже не раз зустрічала в літературі таку любов автора і певний символізм до цієї рослини (Юрій Винничук «Танго смерті»). Отож, таємнича червона кімната, що слугує своєрідним музеєм матері дівчат, що покинула їх на виховання діду і бабі. Здається, якщо розгадаєш таємницю цієї «макової» кімнати, то клубок сімейних секретів розплутається сам по собі. Варто лише зважитися на це. І дівчата зважуються…
Книга надзвичайно сподобалась! А ще ця присвята: «Моєму» Криму! Після такої присвяти просто неможливо не прочитати цей роман! Кожний згадає «свій» Крим, свої подорожі та враження. Травнева мандрівка близнючок Мії та Лії до Криму, їх захоплення краєвидами та сп’яніння від ароматів кримських трав, їх вітання з морем та закоханість у цей край відгукнулися ностальгією за «втраченим Раєм» (звісно ж не назавжди!) у моєму серці. Дякую автору за мандрівку!
Всім раджу прочитати!
22 понравилось
