Із чим я змогла би порівняти прозу Галини Пагутяк? Для мене це – як велика скриня зі скарбами. Відкриваючи її, дістаю щораз новий, щораз інший скарб. Дістаю поволі, без будь-якої послідовності, навмання. І щораз кожен наступний дарує мандрівку – особливу, цікаву, неповторну. Кожен скарб – це цілий Світ. Ба навіть кілька світів. Один із таких, безцінний, під назвою «Сни Юлії і Германа» - це майстерно переплетені кілька світів, кілька сюжетів і навіть століть. Містичні мандрівки у снах і у часі, відчуття тривоги і передчуття трагедії... Двоє героїв із різних часових просторів у снах бачать себе в іншому часі й інших місцях. Книга з першої сторінки не відпускала мене ні на мить. І продовжує тримати. До того ж, всі відчуття під час роботи над цим романом письменниця описала в «Кенігсберзькому щоденнику», який паралельно вела. Це щось нове і непересічне в літературі, принаймні сучасній, бо такого досі не зустрічала. Це дивовижно. У моєму рейтингу книг Галини Пагутяк ця книга займає перше місце. Нехай це звучить пафосно і голослівно, але я вражаю цю книгу геніальною! А ще мене дуже тішить, що свого часу я віднайшла у Всесвіті цю Скриню; що поки не всі скарби дістала, і на мене чекають інші мандрівки... А Вона ж іще буде наповнюватись!..
7 понравилось
