Крыса из нержавеющей стали

Жил-был талантливый мальчик. А оказалось, что он гений. Но просто родился не в том месте и не в то время.
Когда он покидает свою планету вместе с наставником, то.... это уже совсем другая книга.
Скользкий Джим ди Гриз. Стальная Крыса.

Это ведь все о нем. Задатки были, условия были такие, что хотелось вырваться, но .... это тоже совсем другая книга.
Что-то около 12 романов - и все совсем другие книги.
А здесь можно сказать его детство, его рождение как Стальной Крысы.
Был бы фермером, занимался свинообразами, слушал бы маму с папой и никогда бы не познакомился с Анжелиной, но...
правильно другая книга.
Ходил бы в школу, затем устроился бы на работу, нарожали бы с женой на пару детишек и никогда бы не узнали, что
деется на других планетах, но познакомился с Анжелиной, родили двух близнецов сыновей, но... это...
Спасал бы мир, живя на уютной планетке? Познакомился бы с другими гениями преступного мира Слоном, Инскиппом?
Вступил бы в Специальный Корпус не по своей воле? Но... это...
Познакомился бы с серыми людьми, которые не боятся холода? Но... это...
Забросил бы в другую Вселенную себя или попытался бы забросить разумных монстров из другой части Галактики? Но....

И вообще не ходил бы он в армию, если бы...

Не стал бы избранным президентом, если бы...

И т.д. и т.п.

Проще прочитать и быстрее все эти достойные романы Гарри Гаррисона, чем читать эту
многим не понятную рецензию, но... это...

Ничего не мешало , наверное, дочитать эту небольшую книгу. Но нет. Не шмогла.
Потому что бесило.
То ли мне надо попить успокаивающие) То ли что.
Про Стальную Крысу я читала раньше. Но очень давно. И уменя остались смутные ощущения, что мне тогда история понравилась. Хотя подробности напрочь вылетели из головы. И вот сейчас я недоумеваю: а что мне тогда понравилось-то? И главный герой, и его жена бесили неимоверно. Какой-то комикс. Хочется встряхнуть и крикнуть - ведите себя нормально. Реально. Жизненно. По-человечески. Но они все равно как мультяшки. И от этого множилось на нет все, что хотел сказать автор.
Не исключаю, что когда нибудь (пропив персен) начну читать эту серию с самого начала и дело пойдет гораздо лучше. Сейчас - никакого удовольствия и угроза тотального нечитуна и злого кактуса, на который не влезть.

Пригоди відчайдушного Джиммі де Гіза продовжуються, набираючи все нових небезпечних, цікавих та захоплюючих, масштабів та обертів.

Опинившись у в'язниці за свої колишні "звитяги", Джиммі ані трохи не втратив завзяття та схильності до авантюр. Жодні ґрати та мури не здатні втримати нашого сміливця від досягнення поставленої мети. Джиммі замислив помститися підступному генералові, який винен у загибелі Слона ( ці події були описані в першій частині ). І от, скоївши втечу, відважний хлопець обманом та хитрощами потрапляє до лав армії, якою керує його головний ворог. Але хто ж міг подумати, що, ставши солдатом, Джиммі не просто матиме змогу добратися до підлого генерала, а й опиниться в центрі військової операції по захопленню і поневоленню іншої планети!

Тож нас чекають цікаві пригоди на тлі примітивного армійського устрою, знайомство з жителями чудової планети та їхніми звичаями, сміливі та зухвалі вчинки головного героя.

Хоча ця книга і не мого жанру, та загалом мені сподобалась. Події розгортаються швидко, як і рішення, які приймає Джиммі. Персонажі цікаві, чудово продуманий мікро-світ далекої планети. Нудно мені однозначно не було. Впевнена, шанувальники жанру в захваті від легкої манери написання та особливого гумору автора.

Джиммі дуже розумний, цікавий та чарівний відчайдух. Живе він на планеті, що зветься Райський куточок, де йому відверто нудно ведеться, через те, що його розум та спосіб мислення заважають хлопцю вписатися у суспільство.
Тож Джиммі вирішує застосувати свої здібності в злочинному світі, але і там виявляє самих невдах, нездар та тюхтіїв. І от, почувши про великого злодія Слона, наш герой ставить собі за мету знайти його і повчитися злочинній майстерності.
Які пригоди чекають на відважного хлопця? Чи вдасться йому знайти своє місце в житті, якщо не на рідній планеті, то хоча б на іншій? Читайте на сторінках.
Мої враження від книги загалом позитивні, хоча це взагалі не мій жанр. Але швидкість подій та зміни декорацій таки зацікавила). Також підкорив гумор автора та легкість написання.Цей зірвиголова прийшовся мені до смаку. Читати було ненудно, сюжет захоплюючий, хоча і трішки наївний. Думаю, поціновувачі жанру мають полюбити цього веселого та кмітливого авантюриста, що ладен на все, аби розмалювати своє життя яскравими барвами.