Щоденник Ельфа

«Вітаю», - відповів Марко на мою есемеску, а потім надіслав ще одну. В тій другій написав: «Люблю», - і мені здалося, що потяг летить крізь ніч, не торкаючись рейок.

Це так дивовижно, що все може скластися неймовірно чудово, хоч спершу думаєш, що все летить шкереберть...

У нас були сині від яфин руки, лиця, зуби і язики. У нас був яфиновий перший поцілунок, такий, коли забуваєш ти, що вмієш дихати...

Коли усе летить шкереберть, у цьому насправді є сенс. Навіть якщо відразу ти його не бачиш, не розумієш чи не хочеш прийняти.