Якби Тютюнник не зустрів Лютневу революцію у Сімферополі і не утворив навколо себе вихор революції на наступні 4 роки, то я вбачаю велику вірогідність у тому, що Юрій Йосипович встав поруч з іншими талановитими письменниками. Лаконічним і живим словом автор змальовує широкий спектр історичних персоналій, відомих широкому загалу, та й тих, чиї імена назавжди зникли з історичної карти Перших визвольних змагань.
Але в Києві тоді ніхто не сміявся. Всі тіпалися: одні з обурення і бажання кров'ю змити образу, другі тіпалися з переляку, треті й самі не знали, чого вони тіпалися.
- саме у такий світ потрапляє читач. Крім власних вражень й емоцій генерал-хорунжий звертається до джерел та матеріалів, до яких він мав доступ, особливо у другій частині книги. Відповідно, ці мемуари мають як художній, так і документальний характер. Таким чином, прочитання цієї праці дає можливість переосмислити події, що знаходяться на сторічній дистанції від нас.
3 понравилось
