Бранець Чорного лісу

Цей твір не тільки про ліс, та намагання людини в ньому вижити. Це твір, на сторінках якого в мереживо оповіді влучно, та бездоганно вплетена вікова народна мудрість. І хоча "Бранець Чорного лісу" вважається повістю для дітей, її можна читати незалежно від віку. Оповідь ведеться дуже легко, події змінюються не порушуючи цілісності твору. Події теперішнього часу перемежовуються зі спогадами з минулого головного героя. Але це настільки вдало зроблено, що не виникає відчуття якоїсь розірваної картини. Ти розумієш, що спогадами героя автор намагається показати яка це людина, що вплинуло на його світобачення та хід думок. До речі, опису зовнішності головного героя в повісті немає. Так само невідомо як його звуть. Можливо, таким чином автор хоче показати, що людина не виокремлюється з частини світу, що зовнішність та ім'я не важливі для світу. Важливим є тільки те, що людина робить. Три роки тому, мені цю книжку привезла людина з карпатських гір. І тепер кожного року я намагаюсь перечитувати цю повість. Найцінніше в цій оповіді, мабуть, те, що автор намагається, протягом всього сюжету, показати, що людина і природа, навколишній світ, одне ціле. Ніщо не може бути відокремлено в цьому світі. Все єдине, неподільне. Все має свою причину і свої наслідки. Тому до всього треба ставитися з повагою і розсудливістю. В першу чергу з природою. Живучи у залізо-бетонних хащах ми забуваємо про це. Мабуть, тому мені підсвідомо хочеться перечитувати цю книгу знову і знову.